Жан-П'єр Поннель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жан-П'єр Поннель

Жан-П'єр Поннель (фр. Jean-Pierre Ponnelle; 19 лютого 1932, Париж — 11 серпня 1988, Мюнхен) — французький оперний режисер, сценограф.

Біографія[ред. | ред. код]

У Парижі вивчав філософію, мистецтво, історію.

1952 року в Німеччині почав свою кар'єру як сценограф в опері Ханса Хенце «Бульвар Самотності». Значний вплив на творчу діяльність Поннеля надали роботи Жоржа Вакевіча, художника-декоратора та художника по костюмах в оперних та балетних виставах.

1962 року Поннель поставив свій перший спектакль — «Трістан та Ізольда» Р. Вагнера в Дюссельдорфі. Його постановка цієї ж опери на Байройтський фестивалі 1981 року була оцінена як одна з найбільш естетично досконалих в її історії.

Діяльність Поннеля в різних країнах світу включала постановки в Метрополітен-опера і в Опері Сан-Франциско, спектаклі на телебаченні («Мадам Батерфляй» 1974 року примітна виступом Мірелла Френі і молодого Пласідо Домінго), фільм-оперу «Весілля Фігаро» зі славетним диригентом Карлом Бемом. Постановка моцартівського «Милосердя Тита», зроблена 1969 року для Кельнського театру, дала можливість відродити давно забутий спектакль у репертуарі театру. На Зальцбурзькому фестивалі Поннель також часто був запрошеним режисером[1].

Його роботи нерідко були спірними. У постановці «Аїди» 1986 року в Ковент-Гардені Поннель замінив звичних артистів балету на хлопчиків, і ця постановка була обсвистана і вже не поновлювалася, однак більш рання постановка «Дону Паскуале» у цьому театрі стала тріумфальною[2], як оригінальна авторська інтерпретація популярної опери[3][4].

Помер у Мюнхені (Німеччина) 1988 року від легеневої емболії, яка виникла внаслідок падіння в оркестрову яму під час репетиції «Кармен» з Ізраїльським філармонічним оркестром під керуванням Зубіна Мети.

Сім'я[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Катерина Malfitano в Травіаті, 1980.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Salzbug Festival website (in English) [Архівовано 25 березня 2010 у Wayback Machine.] Retrieved 3 January 2009
  2. ↑ Pfaff, Timothy, «Dutchman' Can't Quite Fly: Opera Cast Struggles With New Production of Wagner», San Francisco Chronilcle, 1 October 1997 [Архівовано 25 травня 2011 у Wayback Machine.], San Francisco Chronicle: "Welcome as it may be to find Jean-Pierre Ponnelle's infamous 1975 Eurotrash production of the work, presented as «The Steersman's Dream», (which held the War Memorial stage for three of the company's five presentations of the piece) banished, presumably forever, it can still be a strain to discern Dutchman.
  3. ↑ Porter, Andrew, «Lovers with extra trimmings», The Times (London) August 21, 1998: «Only in recent years have directors taken it upon themselves to rewrite Wagner's stage actions, to intervene, to move from simplification to new invention. Jean-Pierre Ponnelle's idea at Bayreuth, in 1981, was that Isolde should not appear in Act Three but be an off-stage voice sounding in Tristan's mind»
  4. ↑ Chatfield-Taylor, Joan, San Francisco Opera: The First 75 Years, San Francisco: Chronicle Books, 1997, ISBN 0-8118-1368-1, p. 63: «Some critics felt that there was…perversity in Ponnelle's conception of (Rigoletto) as a flashback that begins with Gilda already dead, lying on the floor during the Prelude».

Библіографія[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жан-П%27єр_Поннель&oldid=36866002