Каравайський Богдан Ігорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каравайський Богдан Ігорович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження 2 грудня 1990(1990-12-02)
м. Черкаси
Смерть 15 липня 2014(2014-07-15) (23 роки)
Краснодонський район, Луганська область, Україна
Псевдо «Бодя»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ Війська спецпризначення
Формування
Війни / битви
Командування
командир відділення
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Богда́н І́горович Карава́йський (1990—2014) — молодший сержант Збройних сил України, командир відділення 3 окремий полк спеціального призначення, учасник російсько-української війни. Нагороджений пам'ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» (посмертно).

Загинув 15 липня в результаті мінометного обстрілу проросійськими терористами біля пункту пропуску Ізварине.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 2 грудня 1990 року у місті Черкаси. Закінчив Черкаську спеціалізовану школу № 18. Служив у Кіровоград — 3-й окремий полк спеціального призначення, проходив контрактну службу, потім пішов служити на кордон. Був снайпером-розвідником третього окремого полку спецпризначення.

«Богдан обрав військову справу, бо він любив справедливість. Почав навчатися у Національному університеті „Одеської юридичної академії“ на слідчого. Але полишив навчання після першого курсу і пішов на контрактну службу», — пояснює його мати, Тетяна Каравайська (Олексієнко)[1]

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

Загинув 15 липня 2014 р. в результаті мінометного обстрілу поблизу с. Провалля, Свердловський район, Луганська область.[2] Разом з Богданом загинули одразу ще 8 чоловік, і 1 загинув пізніше у лікарні. Серед них: підполковник Юрій Коваленко, старший сержант Микола Алєксєєв, та старші солдати Максим Бендеров, Станіслав Майсеєв, Дмитро Рябий, Максим Вербовий та І. Марков.[3]

Тіло Богдана не було можливості забрати з оточення кілька днів. 21 липня його доправили до Черкас, але батьки не впізнали сина і наполягли на генетичній експертизі. Вона підтвердила, що загиблим дійсно є саме він.

Місце поховання: м. Черкаси, кладовище № 5.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Герої назавжди: На честь кого переіменовані вулиці в Черкасах http://dzvin.news/heroji-nazavzhdy-na-chest-koho-pereimenuvaly-vulytsi-v-cherkasah-foto-video/[недоступне посилання з липня 2019]
  2. Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 10 квітня 2017. Процитовано 10 квітня 2017.
  3. Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Архів оригіналу за 30 вересня 2016. Процитовано 15 вересня 2016.
  4. Указ Президента України №651/2014. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 29 січня 2019.
  5. Завжди в строю: загиблі АТОвці стали почесними громадянами Черкас. — Zmi.ck.ua. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
  6. Розпорядження міського голови «Про найменування, перейменування вулиць, провулків, площ, парків, скверів». Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано 15 квітня 2016.

Джерела[ред. | ред. код]