Луганська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луганська область
Coat of Arms Luhansk Oblast.svg Flag of Luhansk Oblast.svg
Герб Луганської області Прапор Луганської області
Розташування
Основні дані
Прізвисько: Луганщина
Східна брама України
Світанок України
Країна: Україна Україна
Утворена: 3 червня 1938 року
Код КОАТУУ: 4400000000
Населення: 2 228 481 (на 1.08.2014)
Площа: 26684 км²
Густота населення: 85,4 осіб/км²
Телефонні коди: +380-64
Обласний центр: Луганськ
Райони: 18
Міста:

обласного значення
районного значення


14
23
Райони в містах: 4
Смт: 109
Села: 109
Селища: 678
Селищні ради: 89
Сільські ради: 206
Номери автомобілів: BB, HB
Інтернет-домени: lugansk.ua; lg.ua
Мапа області
Обласна влада
91016 м. Луганськ, пл. Героїв Великої Вітчизняної війни, 3
Веб-сторінка: http://www.loga.gov.ua
Голова ОДА: Геннадій Москаль[1]
Рада: Луганська обласна рада [1]
Голова ради: Голенко Валерій Миколайович [2]

Луга́нська о́бласть (до 5 березня 1958 року та з 5 січня 1970 до 4 травня 1990 року — Ворошиловградська) — адміністративно-територіальна одиниця України, розташована на сході України, переважно в басейні середньої течії Сіверського Дінця. Посідає шосте місце за населенням і десяте за площею серед адміністративно-територіальних одиниць країни. На північному сході та сході межує з Білгородською, Воронезькою і Ростовською областями РФ. На заході — з Донецькою і Харківською областями України. Луганську область образно називають східною брамою чи світанком України.

Географія[ред.ред. код]

Площа[ред.ред. код]

Площа області становить 26 684 км².

Луганська область поділяється руслом ріки Сіверський Донець на дві приблизно рівні за площею частини — південну й північну. Південна частина знаходиться на Донецькому кряжі і є більш індустріалізованою. Північна частина (слобідська) є переважно сільськогосподарською.[2]

Рельєф[ред.ред. код]

Поверхня області являє собою хвильову рівнину, що підвищується з долини Сіверського Дінця на північ і на південь, де розташований Донецький кряж. Він був сформований потужними товщами осадових порід стародавніх морів, що колись існували тут. Найвища точка — Могила Мечетна — 367 м. Найхарактернішою рисою кряжа є чергування пагорбкуватих водораздільних площин з глибокими крутобережними річковими долинами і сухими балками. В долині рік Міуса і Нагольної висота Донецького кряжа знижується, і східні схили переходять в Приазовську берегову рівнину.

На північ зниження проходить поступово і до Сіверського Дінця обривається стрімким виступом, утворюючи мальовничий правий берег ріки.

В лівобережній частині області простягається Старобільська рівнина. На крайній півночі в межі області заходять вибалки Середньоруського узгір'я. Абсолютні висоти тут поступово знижуються (від 216 до 50 м) на південь і південний захід до долини Сіверського Дінця. Вздовж лівого берега ріки тягнеться порівняно неширока (16 — 18 км) терасова рівнина, вкрита, головним чином пісками, місцями сформованими в дюни.

Ґрунти[ред.ред. код]

Ґрунти родючі, головним чином чорноземні. Потужність найродючіших пластів досягає метра товщини, а іноді навіть більше. Поширені також дернові ґрунти.

Застосування правильної агротехніки дозволяє збирати досить високі урожаї вирощуваних тут сільскогосподарських культур, баштанних, овочів.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат помірно континентальний з відчутними посухами. Середня температура найтеплішого місяця червня +21 °C і найхолоднішого січня −7 °C. Вітри переважно східні і південно-східні.

Максимальна середньорічна кількість опадів (550 мм) випадає в найбільш піднятій частині Донецького кряжа. На більшій частині території області середньорічна кількість опадів становить 400-500 мм. Дощі часто випадають у вигляді короткочасних злив. Зима порівняно холодна, з різкими східними і південно-східними вітрами, відлигами і ожеледицями, малосніжна.

Весна — сонячна, тепла, нерідко супроводжується сухими східними вітрами, заморозками. Літо спекотне, друга половина його — помірно суха.

Осінь сонячна, тепла, суха.

Водні ресурси[ред.ред. код]

Сіверський Донець
Луганка в Луганську

Водні ресурси області формуються в основному за рахунок річкового стоку р. Сіверський Донець, який поступає з прилеглих територій і безпосередньо в межах області, а також експлуатаційних запасів підземних вод. Сумарні водні ресурси складають у середньому по водності рік 5,65 кв.км, з яких 64% складає притік, 226 — місцевий стік і 10% підземні води.

В області — 123 річки, 6 із яких мають довжину більш 100 км. Головна річка — Сіверський Донець, довжина її в межах області становить 265 км, площа водозабору — 24,9 кв.км, або 93% площі області. Також є 60 озер, найбільші з них Боброве та Вовче, 60 водосховищ площа дзеркала яких становить 5,68 тис.га, 302 ставки — площа дзеркала 2,67 тис.га. Річки, озера, водосховища і ставки використуються для промислового, комунального водопостачання, зрошення і риборозведення.

Стосовно запасів водних ресурсів Луганська область відноситься до недостатньо забезпечених. Водозабезпеченість території і населення області загальними водними ресурсами в 1,5-2,0 раз нижче ніж в середньому по Україні. Особливістю водного режиму річок області є нерівномірний розподіл стоку протягом року. На півночі області 60-62%, а на півдні 53-58% річного стоку формується весною, що не відповідає обсягу водоспоживання. Обсяг водовідбору більш ніж в 3 рази перевищує ресурси річкового стоку, який формується в межах області в маловодний рік, тобто водозабезпечення населення і громадського господарства орієнтоване на використання транзитного стоку. Місцеві водні ресурси не забезпечують розбавлення стічних, особливо забруднених вод, що не дає можливості підтримувати потрібний санітарно-екологічний стан річок.

Загальна кількість розвіданих запасів підземних вод на території області становить близько 2800 тис.куб.м, з них затверджено державною комісією по запасах — 1761 тис.куб.м на добу. Кількість підземних вод, якість яких відповідає ДЕСТУ «Вода питна», становить близько 354 тис. куб.м на добу, тобто 13% від загальних запасів.

Стан підземних вод в області характеризується постійним погіршенням їх якості за рахунок збільшення загальної жорсткості, мінералізації та появи шкідливих компонентів. Основною причиною забруднення підземних вод є значне техногенне навантаження території і незахищеність водоносних горизонтів з поверхні землі.

Прогнозні розрахунки запасів "коніційних" питних підземних вод при незмінному рівні техногенного впливу на території області на 2010 рік очікуються в обсязі 161,0 тис.куб.м на добу. Приведені дані свідчать, що проблема збереження поверхневих та підземних вод в області надто гостра.

Природні ресурси[ред.ред. код]

Заповідний фонд[ред.ред. код]

Природно-заповідний фонд області до 2000 року становив 101 об'єкт загальною площею 14,2 тис.га, в тому числі Луганський Державний заповідник, 25 заказників, 52 пам'ятника природи, 15 заповідних урочищ, 8 парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва.

За даними на 2008 рік ПЗФ Луганщини включає 138 територій, які розташовані на площі понад 72 тис. га, у тому числі:

Кількість об'єктів і територій ПЗФ за останнє десятиліття зросла на 40%, а їх площа — майже у 5 разів.

Рослинність[ред.ред. код]

Луганська область знаходиться в зоні різнотравно-типчаково-ковилових степів. Рослинність в результаті діяльності людини зазнала великих змін. Велика частина території області розорана, лише на схилах ярів, в долинах рік і в заповідниках (Стрілецький степ, Провальський степ) збереглися ділянки степової рослинності.

Тут зростає більше тисячі видів різноманітних рослин.

Ліси області. Лісів мало (біля 7% території області). Вони розміщені вподовж річок, на схилах долин, балок і ярів. Переважають ліси байрачного типу. Вони ростуть в балках і відзначаються істотною різноманітністю: серед них нараховується близько 50 порід дерев і кущів. Переважають такі породи — дуб, береза, ясен. Підлісок представлений жовтою акацією, кущами терену, бузини, шипшини. Ці види зустрічаються на узліссі та прогалинах.

Тваринний світ[ред.ред. код]

Місця концентрації рідкісних видів тварин (на прикладі ссавців з Червоної книги України)[3]
Докладніше: Фауна Луганщини

Фауна області представлена головним чином степовими і деякими лісовими тваринами. Степові види поширені переважно в Донецько-Донських степах (на північ від Дінця) та на Кряжі; лісові види проникають на територію області з північного заходу уздовж річища Дінця.

Твариною-символом області є бабак степовий, зокрема зображений на гербі.

Із хижаків зустрічаються: вовк, лисиця, куниця кам'яна, єнот, ласка та ін. Серед гризунів найбільше поширені: заєць сірий, бабак степовий, сліпак, соня лісова, полівка лучна, мишак уральський, і т. д. До рідкісних видів серед ссавців належать тушкан великий, їжак вухатий, більшість поширених в області видів кажанів і мишівок. За останні 20 років зникли такі види як хохуля, хом'як; у той самий час значно збільшили свою чисельність миша курганцева, нориця руда та ін. види, що раніше були не характерні для регіону.

Із пернатих хижаків водяться кібчики, яструби, орли-могильники. Тут мешкає чимало птахів: жайворонки, перепілки, солов'ї, дятли, стрижі, ластівки і багато інших. В ріках, озерах і ставках багато різноманітної риби.

Мінеральні ресурси[ред.ред. код]

Луганська область є одним з найрозвиненіших у промисловому відношенні регіонів України з широким комплексом різноманітних видів мінеральної сировини.

Вугілля[ред.ред. код]

Основною корисною копалиною області є кам'яне вугілля, загальні балансові запаси якого становлять 14541 млн т. Із них на балансі діючих шахт знаходиться 3074 млн т, на підготовлених для нового шахтного будівництва 26 ділянках (резерв підгрупи «а») — 4104,3 млн т, на підготовлених для реконструкції діючих шахт ділянках (резерв підгрупи «б») — 1689,8 млн т .

Газ[ред.ред. код]

В області розвідано та експлуатується низка родовищ природного газу: Краснопопівське, Боровське, Капітонівське, Муратовське, Лобачівське, Кондрашевське, Вильховське, Макіївське, Зайцівське. Експлуатується два підземних сховища газу — Вергунське та Краснопопівське. Проводяться пошукові роботи на газ на Кримській, Метелкінській, Смолянинівській, Ямпільській, Східно-Капітанівській, Боровській площах, Сентянівській та Марковсько-Кружилівській зонах. Проводяться роботи з оцінки накопичення вуглеводневих газів в межах полів діючих шахт та прилеглих до них площ з метою залучення метану в промислове використання.

Будівельна сировина[ред.ред. код]

Для будівельної індустрії області підготовлено 123 родовища нерудної сировини, які враховані у Державному балансі запасів, в тому числі: 41 будівельного каміння, 33 цегельно-черепичної сировини, 19 карбонатної сировини, 1 керамічної сировини, 1 гіпсу.

Фосфати[ред.ред. код]

Ведуться роботи по створенню власної сировинної бази фосфатної сировини. В результаті пошуків на території області виділені ряд перспективних ділянок з загальними прогнозними ресурсами 1166 млн т фосфоритів.

Золото[ред.ред. код]

В нинішній час в Нагольному рудному районі Донбасу встановлена промислова рудоносність на золото-срібні руди (Бобриковське, Гостро-Бугірське, Журавське та д.і. родовища) та літій. Бобриківське родовище окислених руд (до глибини 50 м) практично підготовлене для відпрацювання відкритим способом.

Мінеральні води[ред.ред. код]

Для бальнеологічних та лікувальних цілей видобуваються юромні, хлоридно-натрієві високомінералізовані мінеральні води, які широко розповсюджені на території області у вигляді смуги шириною 60-90 км, північна межа якої проходить по лінії Троїцьке-Новопсков-Біловодськ, а південна — Лисичанськ-Луганськ.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Луганщини

Заселення території області розпочалося приблизно 100 тис. років тому. Тривалий час у краї панували тюрки-номади. У 1360-х роках у Подінців'ї (неподалік від сучасного села Шипилівка Попаснянського району) тимчасово розташовувалась столиця Золотої Орди. З розпадом цієї держави донецькі степи перетворились на «Дике Поле», що відділяло Руську державу від Кримського ханства. З XVI ст. в південних степах починають утворюватися сторожеві служби, укріплені лінії. З'являється багато російських військових. Після придушення польсько-шляхетськими військами збурень 20-30-х років XVII ст. тут почала утворюватися нова історична область — Слобідська Україна. Наприкінці XVIII ст. розпочався значний для того часу видобуток кам'яного вугілля в районі Лисичанська.

Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. на Луганщині склалася власна традиція домашнього іконопису — так звані «вдягнені» ікони. Вони мали блакитний фон, ретельно виписані найдрібніші деталі, великі і круглі зіниці у зображуваних персонажів. Оклади для таких ікон виготовлялися з дорогої тканини (як правило, з оксамиту), оздоблювалися шитвом, намистинками, камінчиками, фольгою. Колекція луганських ікон наявна у експозиції Музею української домашньої ікони історико-культурного комплексу «Замок Радомисль»[4].

З метою об'єднання в одне ціле вугільних районів басейну в лютому 1919 року було утворено Донецьку губернію з центром у місті Луганськ, яку 3 червня 1938 року було розділено на Сталінську і Ворошиловградську. У 1958 році, область було перейменовано на Луганську, й так вона проіснувала до 1970 року, коли їй знову було повернено назву Ворошиловградська.

Зі здобуттям Україною незалежності Луганська область увійшла до складу її земель і сьогодні є одним з провідних індустріальних центрів.

Районування[ред.ред. код]

Серед етнографів існують 3 підходи щодо районування території Луганської області:

  1. Вся територія включається у межі Слобожанщини;
  2. Північна частина відноситься до Слобожанщини, південна — до південного (причорноморського) регіону;
  3. Територія Луганщини включається до окремого регіону — Донщини (Донеччини).

Адміністративно-територіальний устрій[ред.ред. код]

Загальна інформація[ред.ред. код]

Адміністративний центр області — місто Луганськ.

У складі області:

  • районів — 18[5];
  • районів у містах — 4[6];
  • населених пунктів — 926, в тому числі:
    • міського типу — 146, в тому числі:
      • міст — 37[7], в тому числі:
        • міст обласного значення — 14[8];
        • міст районного значення — 23[9];
      • селищ міського типу — 109[10];
    • сільського типу — 780[11], в тому числі:
      • сіл — 678[12];
      • селищ — 102[13].

У системі місцевого самоврядування:

  • районних рад — 18[14];
  • районних рад у містах — 4[15];
  • міських рад — 37[16];
  • селищних рад — 89[17];
  • сільських рад — 206[18].

п/п
Назва Площа
(км²)
Населення
(осіб)
Адм. центр
/
Входження
Міст
районного
значення
Селищ
міського
типу
Сільських
населених
пунктів
Сільських
рад
Адм. устрій
Райони
1 Антрацитівський 1 700,00 30 905 м. Антрацит немає 6 36 8 Адм. устрій
2 Біловодський 1 596,96 24 341 смт Біловодськ немає 1 32 13 Адм. устрій
3 Білокуракинський 1 435,81 19 653 смт Білокуракине немає 2 50 13 Адм. устрій
4 Краснодонський 1 386,13 29 966 м. Краснодон немає 6 52 10 Адм. устрій
5 Кремінський 1 635,20 41 574 м. Кремінна 1 1 36 16 Адм. устрій
6 Лутугинський 1 057,28 67 322 м. Лутугине 1 8 36 8 Адм. устрій
7 Марківський 1 166,48 15 681 смт Марківка немає 1 33 8 Адм. устрій
8 Міловський 971,05 15 576 смт Мілове немає 1 28 7 Адм. устрій
9 Новоайдарський 1 535,78 25 263 смт Новоайдар немає 1 37 14 Адм. устрій
10 Новопсковський 1 623,08 35 091 смт Новопсков немає 2 37 15 Адм. устрій
11 Перевальський 806,85 71 444 м. Перевальськ 3 10 26 4 Адм. устрій
12 Попаснянський 1 324,75 40 524 м. Попасна 1 7 27 3 Адм. устрій
13 Сватівський 1 739,29 37 104 м. Сватове 1 1 58 17 Адм. устрій
14 Свердловський 1 131,93 11 943 м. Свердловськ немає 1 29 6 Адм. устрій
15 Слов'яносербський 1 113,37 55 006 смт Слов'яносербськ 1 5 49 9 Адм. устрій
16 Станично-Луганський 1 896,48 49 870 смт Станиця Луганська немає 2 47 16 Адм. устрій
17 Старобільський 1 581,98 46 664 м. Старобільськ 1 немає 58 21 Адм. устрій
18 Троїцький 1 633,10 20 818 смт Троїцьке немає 1 58 17 Адм. устрій
Міста обласного значення
1 Алчевськ 49,01 118 611
2 Антрацит 61,32 63 404
3 Брянка 63,54 54 850
4 Кіровськ 34,96 35 136
5 Красний Луч 153,56 94 756
6 Краснодон 77,33 49 921
7 Лисичанськ 95,64 114 905
8 Луганськ 286,20 459 294
9 Первомайськ 88,54 43 094
10 Ровеньки 217,08 53 609
11 Рубіжне 33,76 65 564
12 Свердловськ 83,84 72 611
13 Сєвєродонецьк 58,00 120 225
14 Стаханов 91,81 90 144
Міста районного значення
1 Алмазна 1,33 5 099 м. Стаханов
2 Артемівськ 19,25 9 098 Перевальський район
3 Вахрушеве 27,51 14 770 м. Красний Луч
4 Гірське 14,44 11 580 м. Первомайськ
5 Зимогір'я 8,56 11 212 Слов'яносербський район
6 Золоте 24,91 17 816 м. Первомайськ
7 Зоринськ 8,68 8 672 Перевальський район
8 Ірміно 19,04 13 174 м. Стаханов
9 Кремінна 16,21 24 252 Кремінський район
10 Лутугине 1,67 18 733 Лутугинський район
11 Міусинськ 18,07 6 042 м. Красний Луч
12 Молодогвардійськ 2,88 25 654 м. Краснодон
13 Новодружеськ 13,56 9 154 м. Лисичанськ
14 Олександрівськ 3,78 6 935 м. Луганськ,
Артемівський район
15 Перевальськ 30,48 29 220 Перевальський район
16 Петровське 23,23 15 623 м. Красний Луч
17 Попасна 28,79 25 842 Попаснянський район
18 Привілля 6,05 9 081 м. Лисичанськ
19 Сватове 0,27 19 383 Сватівський район
20 Старобільськ 13,32 22 040 Старобільський район
21 Суходільськ 9,93 23 739 м. Краснодон
22 Червонопартизанськ 6,91 17 524 м. Свердловськ
23 Щастя 1,11 13 799 м. Луганськ,
Жовтневий район
Райони у містах
1 Артемівський 36,15 131 860 м. Луганськ
2 Жовтневий 144,20 197 043 м. Луганськ
3 Кам'янобрідський 23,10 44 932 м. Луганськ
4 Ленінський 53,58 85 459 м. Луганськ
Луганська область 26 684,00 2 540 191 м. Луганськ 23 109 678 206

Демографія[ред.ред. код]

Чисельність населення
1959 1970 1979 1989 2001 2014
2 452 172 2 750 566 2 786 697 2 862 734 2 546 200 2 239 500

За чисельністю населення Луганська область посідає 6 місце серед областей України.

У національному складі населення області українців 58,0%, росіян 39,0%. Етнічні українці складають більшість в усіх районах області крім Станично-Луганського, Краснодонського районів та міст обласного підпорядкування Краснодон, Свердловськ, Красний Луч, Стаханов, у яких переважають росіяни.

Динаміка кількості населення Луганської обл. за останні 100 рр.
Національність Кількість осіб %
1 Українці 1 472 376 57,96 %
2 Росіяни 991 825 39,05 %
3 Білоруси 20 587 0,81 %
4 Татари 8 543 0,34 %
5 Вірмени 6 587 0,26 %
6 Молдовани 3 252 0,13 %
7 Азербайджанці 3 123 0,12 %
8 Євреї 2 651 0,10 %
9 Цигани 2 284 0,09 %
10 Поляки 2 107 0,08 %
11 Інші 26 856 1,06 %
Разом 2 540 191 100,00 %


На червень 2008 року серед 2344,2 тис. мешканців на той час 2029,1 тис. міських, 315,1 тис. — сільських, себто у містах і селищах міського типу проживало 87% населення, у селах — 13%. Середня щільність населення 87,9 осіб на 1 км².

Найбільші населені пункти[ред.ред. код]

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 18,0 тисяч
за даними Держкомстату[19][20]
Луганськ 427,2 Брянка 48,0
Алчевськ 112,1 Краснодон 44,6
Сєвєродонецьк 109,9 Первомайськ 38,6
Лисичанськ 105,1 Кіровськ 28,9
Красний Луч 83,5 Перевальськ 26,0
Стаханов 78,3 Молодогвардійськ 23,4
Свердловськ 65,7 Попасна 22,1
Рубіжне 60,8 Суходільськ 21,2
Антрацит 55,1 Кремінна 20,5
Ровеньки 48,3 Старобільськ 18,6

На 1 вересня 2011 року в області мешкало 2274,845 тис. чоловік, у тому числі 1970270 осіб міського та 304575 сільського населення[21].

Мовна ситуація[ред.ред. код]

Мовна ситуація в Луганській області характеризується жорсткою русифікацією. Відсоток українців, що вважають рідною мовою українську в 1959 році становив 87,6%, а 2001-го — тільки 50,4%.[22] Зокрема і в проміжку між двома останніми переписами населення (1989 і 2001 років) відсоток тих, хто вважає українську мову рідною, серед усіх етносів зменшився на 4,9%, а російську — збільшився на 4,9%. Українська мова рідна для 63,8% селян і 30% містян. За офіційними даними по школах Луганської області 72% навчаються українською. Тим не менш, кількість охочих скласти ЗНО українською мовою 2013 року в Луганській області становила 78%, а лише 11% складали російською.

Найбільш русифікованими на 2010 рік є міста: Луганськ (87%), Алчевськ (72%), Брянка (67%), Рубіжне (58%), Лисичанськ (56%), серед районів: Перевальський (77%), Лутугинський (73%) і Станично-Луганський (68%).[23]

Злочинність[ред.ред. код]

Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 115,8 злочинів, з них 42,8 тяжких та особливо тяжких.[24]

Транспорт[ред.ред. код]

В області розвинені усі види наземного та повітряного транспорту: автомобільний, залізничний, повітряний, трубопровідний транспорт. Транспортна інфраструктура забезпечує потреби вугільної, металургійної, нафтопереробної, хімічної та інших галузей промисловості, особливо в товарообміні з прикордонними областями Росії. На транспорті зайнято 8% промислово-виробничого персоналу області.[25]

Автошляхи та автотранспорт[ред.ред. код]

Мережа автомобільних шляхів становить 5,8 тис. км, із твердим покриттям 5,6 тис. км. Із них 954,7 км — державного значення, 1211 км — обласного значення, 3470,2 км — місцевого значення.

Густота автомобільних доріг в області — 209,7 км на 1000 км², це менше ніж в цілому по Україні (269 км). Територією області проходять транзитні магістралі: М03 (Волгоград—Харків), М04 (Дебальцеве—Ростов-на-Дону), Луганськ—Мілєрово, Н21 (Донецьк—Луганськ—Старобільськ—Валуйки).

Міський електротранспорт (трамвай, тролейбус) функціонує в 6 містах області: Сєвєродонецьку, Алчевську, Лисичанську, Антрациті, Краснодоні, Луганську (тролейбус). Загальна протяжність трамвайних колій — 92 км; тролейбусних — 332 км.

Залізничний транспорт[ред.ред. код]

Залізничний транспорт представлено Луганським та Дебальцевським відділеннями Донецької залізниці, Попаснянським держпідприємством по перевезенню вантажів та пасажирів. В області 5 локомотивних та 2 вагонних депо, 6 дистанцій колії, 52 залізничні станції. Розгорнута довжина колій — 12067 км, під'їзних колій підприємств та організацій — 2320 км. Середня густота залізничних доріг — 45 км на 1000 км², це більше ніж в середньому по Україні (37,6 км). Найбільші залізничні вузли: Луганськ, Попасна, Родакове.

Основні залізничні магістралі: Луганськ—Москва, Луганськ—Київ, Луганськ—Харків, Куп'янськ—Дебальцеве, Дебальцеве—Луганськ, Куп'янськ—Сватове—Луганськ.

У місті Луганськ розташоване велике підприємство Луганський тепловозобудівний завод, що випускає магістральні тепловози, дизельні та електропоїзди, трамваї для потреб України, Росії та Казахстану.

Авіасполучення[ред.ред. код]

Авіаційний транспорт в області представлений Луганським державним авіапідприємством «Луганські авіалінії», обласним комунальним підприємством Міжнародний аеропорт «Луганськ» та Сєвєродонецьким аеропортом.

Трубопровідний транспорт[ред.ред. код]

Трубопровідний транспорт представлений Лисичанським районним нафтопровідним управлінням (67 км) та управлінням магістральних нафтопродуктів (99,6 км). Територією області проходять магістральні газопроводи: Ставрополь—Москва, «Союз»; нафтопровід Самара—Лисичанськ, Тихорецьк—Лисичанськ, продуктопроводи Лисичанськ—Луганськ, Луганськ—Трудова—Донецьк.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Геннадія Москаля призначено головою Луганської ОДА – указ.
  2. Терористи нищать мости на Луганщині, щоб відрізати Донбас від Слобожанщини // InfoResist, 03.06.2014.
  3. Загороднюк І., Коробченко М. Раритетна теріофауна східної України: її склад і поширення рідкісних видів // Раритетна теріофауна та її охорона. — Луганськ, 2008. — С. 107–156.
  4. Богомолець. О. «Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia». — Київ, 2013
  5. Луганська область. Райони
  6. Луганська область. Райони у містах
  7. Луганська область. Міста
  8. Луганська область. Міста обласного значення
  9. Луганська область. Міста районного значення)
  10. Луганська область. Селища міського типу
  11. Луганська область. Сільські населені пункти
  12. Луганська область. Села
  13. Луганська область. Селища
  14. Луганська область. Районні ради
  15. Луганська область. Районні ради у містах
  16. Луганська область. Міські ради
  17. Луганська область. Селищні ради
  18. Луганська область. Сільські ради
  19. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
  20. При зазначенні динаміки народонаселення бралась до уваги зміна за період з січня 2011 по січень 2012 року
  21. Луганська область. Чисельність населення на 1 число звітного місяця в розрізі міст та районів // Центр політ. інформації
  22. http://www.ut.net.ua/News/35643
  23. http://lugansk.proua.com/news/2010/08/11/145007.html
  24. МВС УКРАЇНИ.
  25. Обзорний портрет Луганської області на сайті www.experts.in.ua.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]