Луїджі Руссоло
| Луїджі Руссоло | |
|---|---|
| італ. Luigi Russolo | |
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | італ. Luigi Russolo |
| Дата народження | 29 квітня 1885[1][2][…] |
| Місце народження | Портогруаро, Провінція Венеція, Венето, Італія[4] |
| Дата смерті | 4 лютого 1947[4][3][…] (61 рік) |
| Місце смерті | Лавено-Момбелло, Провінція Варезе, Ломбардія, Італія |
| Роки активності | з 1901 |
| Громадянство | Італія[6][7] і Королівство Італія |
| Професії | композитор, художник, виробник музичних інструментів, теоретик музики |
| Освіта | Академія Брери |
| Мова | італійська |
| Жанри | експериментальна музика |
 Файли у Вікісховищі | |
Луїджі Руссоло (італ. Luigi Russolo; 30 квітня 1885, Портогруаро, Венеція — 4 лютого 1947, Серро ді Лавено у Лаго-Маджоре) — італійський художник, композитор і поет футурист. Автор маніфесту футуристичної музики "Мистецтво шумів".
Біографія[ред. | ред. код]
Руссоло професійно вивчав музику, живопис вивчав самостійно. Через поета Паоло Буцці познайомився з міланськими футуристами і грав роль посередника між різними художніми напрямками. В 1910 році, разом з Умберто Боччоні, Джакомо Балла, Джіно Северині й Карло Карра, підписав «Технічний маніфест футуристичного живопису».
У своїх полотнах цього періоду проголошував футуристичний культ машин і руху, що виражались на полотнах геометричністю форм. Паралельно з живописом Луїджі Руссоло активно експериментує в музиці. З 1913 року і до кінця 20-х років Луїджі Руссоло припиняє займатися живописом і цілком присвячує себе музиці. Він концентрується на вивченні шумів і звуків, в результаті чого відкриває Intonarumori (шумові звучання), з яких виникла «музика шумів», ембієнт, що стала чудовим внеском футуризму в розвиток музики ХХ сторіччя. Особливий розвиток цей жанр отримав з кінця 40-х років в творах представників конкретної музики (Musique concrete), яка вбачала в ньому правдиве відображення реального світу.
Футуристичні експерименти Луїджі Руссоло на межі живопису і музики знайшли підтримку і відгук у Василя Кандинського, що опублікував в 1912 році в альманасі «Блакитний вершник» свою театральну розробку «Жовтий Звук», навіяну роботами Руссоло і кольоромузичне складової «Поеми вогню» Олександра Скрябіна. У пізніший час, в 1923 році в СРСР, художник Володимир Баранов-Россіне презентує свій оптофонічний рояль, а у Німеччині угорець Ласло Олександр створює сонохроматоскоп. Ці світлозвукові інструменти зобов'язані своїм походженням ідеям Луїджі Руссоло.
Знову малювати почав Луїджі Руссоло лише 1941 року, віддаючи перевагу фігуративного живопису.
Посилання[ред. | ред. код]
- Printed works by Luigi Russolo digitalized on Internet Archive by the Archivio del '900 of Mart Museum, Rovereto, Italy.
- Russolo, Luigi Carlo Filippo. Dizionario Biografico degli Italiani (2017). (італ.)
- Media Art Net | Russolo, Luigi: Intonarumori (at medienkunstnetz.de)
- Archive Russolo recordings at LTM
- Peggy Guggenheim Collection: Luigi Russolo
- Bob Osborn's Futurism: Luigi Russolo
- Prof. Russolo & His Noise Intoners
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ RKDartists
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б Moliterni P., Zito N. Dizionario Biografico degli Italiani — 2017. — Vol. 89.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118869299 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Oxford University Press — 1586.
- ↑ http://www.bbc.co.uk/arts/yourpaintings/artists/luigi-russolo
- ↑ Luigi Russolo
