Табачник Дмитро Володимирович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Відміна редагування № 1777902 користувача 92.49.222.135 (обговорення)
Melnyk (обговорення | внесок)
до версії Yakudza
Рядок 1: Рядок 1:
{{Otherpersons|Табачник}}
{{Otherpersons|Табачник}}


'''Дмитро́ Володи́мирович Таба́чник''' (* [[26 листопада]] [[1963]], [[Київ]]) — український політичний та державний діяч, історик. Доктор історичних наук, професор, академік Академіїї правових наук України. Автор (або співавтор) понад 400 наукових праць.
'''Дмитро́ Володи́мирович Таба́чник''' (* [[26 листопада]] [[1963]], [[Київ]]) — український політик, історик. Доктор історичних наук. Автор (або співавтор) понад 400 наукових праць.


== Біографія ==
== Біографія ==
Рядок 51: Рядок 51:
== Ресурси інтернету ==
== Ресурси інтернету ==
* [http://dovidka.com.ua/fcontent.php?parm=h.c5R2mR3qsXUECT9.wZ Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К.І.С»]
* [http://dovidka.com.ua/fcontent.php?parm=h.c5R2mR3qsXUECT9.wZ Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К.І.С»]
* [http://janukovicha.clan.su/kandidat/tabachnik.htm Клан Януковича: Табачник Дмитрий]
* [http://www.rudenko.kiev.ua/persons/tabachnyk Дмитро Табачник. Досьє.]
* Статті Дмитра Табачника
* Статті Дмитра Табачника
** {{cite paper|title=Унификация духа|author=Дмитрий Табачник|journal=Тижневик «2000»|випуск=№17(412)|місяць=25 квітня— 1 травня|рік=2008|url=http://www.2000.net.ua/a/54199?p=0}}
** {{cite paper|title=Унификация духа|author=Дмитрий Табачник|journal=Тижневик «2000»|випуск=№17(412)|місяць=25 квітня— 1 травня|рік=2008|url=http://www.2000.net.ua/a/54199?p=0}}

Версія за 19:42, 18 серпня 2008

Дмитро́ Володи́мирович Таба́чник (* 26 листопада 1963, Київ) — український політик, історик. Доктор історичних наук. Автор (або співавтор) понад 400 наукових праць.

Біографія

1986 року закінчив Київський університет. За фахом — історик.

Трудову діяльність розпочав копіювальником, реставратором Центр. держ. архіву кінофонофотодокументів України. Працював молодшим науковим працівником Інституту історії України АНУ, завідувачем відділу Київського міськкому ЛКСМУ/МДС.

1990-94 — деп. Київради.обр. в 2-му турі як канд. демблоку 01.1991-12.92 — ст. консультант, гол. консультант, Секретаріат ВР України.

12.1992-03.93 — кер. прес-служби КМ України (Леоніда Кучми); 03.-09.1993 — прес-секр. Уряду України — нач. Гол. упр. інформації, преси та зв'язків з громадськістю КМ України.

09.1993-08.94 — 1-й заступник Голови, Держ. комітет України у справах преси, видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження.

1994 — керівник виборчої кампанії кандидата в Президенти України Леоніда Кучми. 07.1994-12.96 — Глава, Адмін. Президента України.

09.1997-05.98 — радник Президента України. Депутат Верховної Ради України 3-го скликання 03.1998-04.2002, виборчий округ № 91, Київ. обл. З'яв. 76.2 %, за 24.9 %, 16 суперн. На час виборів: радник Президента України, проф. кафедри політології Укр. академії держ. управління при Президентові України. 03.1998 — кандидат в народні депутати України від вибор. блоку «Партія праці та Ліберальна партія — разом!», № 8 в списку. Позафр. (05.1998-09.99), член групи "Відродження регіонів" (09.1999-06.2000), позафр. (06.-07.2000), член групи "Трудова Україна" (З 07.2000). член Комітету з питань бюджету (07.1998-06.2000), член Комітету з правової політики (з 06.2000).

1999 — заст. кер. виборчого штабу Л.Кучми на виборах Президента України.

Член політвиконкому партії "Трудова Україна" (з 11.1999); член Президії Політ. партії «Трудова Україна» (11.1999-11.2005).

Депутат Верховної Ради України 4-го скликання 04.2002-03.03 від блоку "За єдину Україну!", № 21 в списку. член фракції "Єдина Україна" (05.-06.2002), уповноваж. пред. фракції партій ППУ та «Трудова Україна» (з 06.2002), голова Комітету у закордонних справах (з 06.2002).

26 листопада 2002-03 лютого 05 — Віце-прем'єр-міністр України (в уряді Віктора Януковича).

У березні 2006 року обраний деп. ВР АР Крим, член Блоку «За Януковича!».

4 серпня 2006 року знову призначений Віце-прем'єр-міністр України (в уряді Віктора Януковича).

Володіє англійською мовою.

Захоплюється театром, полюванням, колекціонує живопис та холодну зброю.

Дружина — актриса Нац. театру рос. драми ім. Лесі Українки Тетяна Назарова Брат — Михайло Табачник — президент корпорації «ТіКо».

Політична діяльність

У останні роки Дмитро Табачник на політичній арені проводить чітку та послідовну політику, оперуючи на проросійській та антизахідній позиції. Відомий своїми антиукраїнськими в національному питанні переконаннями. Інколи проявляються українофобські переконання.[1] Деякі із суспільних діячів та книговидавців віднесли його до ворогів української культури.[2]. На Надзвичайних зборах «Україна — зона культурного лиха» 30 листопада 2007 року Дмитро Табачник був проголошений Ворогом української культури як автор бюджету-2004, який ввів ПДВ на українські книжки; та бюджету-2007, 118-та стаття якого дала привід до масового виселення із займаних приміщень закладів культури і науки [3] Однією з найбільш резонансних дискредитованих українських заяв Табачника у час, коли він займав посаду віце-прем'єра Кабінету міністрів уряду Януковича, було публічне звинувачення на адресу Романа Шухевича, що той ніби отримав нагороду з рук Гітлера два Залізних хрести.[4] Ряд українських громадських та культурних діячів звернулись із відкритим листом до Вищої атестаційної комісії України із вимогою позбавити Дмитра Табачника титулу доктора історичних наук за антинаукові та ксенофобські публікації у чорносотенних виданнях. [5]

У 2008 році в резонансному телепроекті «Великі українці» на каналі Інтер представляв Ярослава Мудрого. Після підбиття підсумків був звинувачений Вахтангом Кіпіані, шеф-редактором проекту, в підтасовці голосів телеглядачів.[6]

Дивіться також

Ресурси інтернету

Примітки

  1. Мається на увазі офіційно оприлюднена позиція Табачника про комплекс неповноцінності, властивий на його думку населенню західних областей України. Див.:Аннигиляция «национальной идеи» § 15 [1] [2]
  2. Табачник став новим кандидатом у список ворогів української культури [3]
  3. http://www.cultura.net.ua/black.php
  4. Діти Шухевича подають до суду на Табачника [4][5]
  5. Захистимося від пропаганди людиноненависництва, ксенофобії Д.Табачником! Відкритий лист до громадськості України
  6. Вахтанг Кіпіані, для УП: Як вкрали "Великого українця". 20 травня 2008.