Ігнатьєв Григорій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Григорович Ігнатьєв
Народження 11 (23) вересня 1846(1846-09-23)
Смерть 20 жовтня (3 листопада) 1898(1898-11-03) (52 роки)
Київ
Поховання Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна Російська імперія
Рід військ війська зв'язку
Звання  Генерал-майор

Григорій Григорович Ігнатьєв (нар. 11 (23) вересня 1846(18460923) — 20 жовтня (3 листопада) 1898) — російський військовий фахівець в галузі зв'язку, генерал-майор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 11 (23 вересня) 1846 року. По закінченню Петербурзького військово-інженерного училища служив у військово-телеграфному парку. Учасник російсько-турецької війни 1877—1878 років.

В 1880 році перший у світі розробив систему одночасного телеграфування й телефонування по одному й тому самому дроту. Для відділення струмів тональної частоти від телеграфних імпульсів Ігнатьєв використовував конденсатор. Для компенсування індуктивності електромагнітів телеграфного апарата він застосував спеціальні котушки з двома обмотками, одна з яких включалася в ланцюг, а інша залишалася з розімкненими кінцями. У результаті цього телеграфні імпульси отримували різкіші обриси.

Могила Г. Г. Ігнатьєва

У 1880 році Ігнатьєв продемонстрував свою систему в дії у фізичному кабінеті Київського університету, а в початку 1881 року вона була успішно випробувана на лінії довжиною 14,5 км. Бельгієць Ф. ван Ріссельберг, якому приписується винахід одночасного телеграфування і телефонування, розробив свою систему лише в 1883 році. Порівняльні випробування систем Ігнатьєва та Ріссельберга в 1887 році показали переваги системи Ігнатьєва. Однак широкої популярності вона не отримала, так як була надбанням військового відомства. Тільки в 1892 році Ігнатьєву було дозволено експонувати свої прилади на 4-й електротехнічній виставці у Санкт-Петербурзі, де йому була присуджена золота медаль.

Помер 20 жовтня (3 листопада) 1898 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі.

Література[ред. | ред. код]

  • Эпштейн С. Л., Пионеры одновременного телефонирования и телеграфирования, в кн.: Сборник трудов Ленинградского электротехнического института связи, в. 4, Л., 1949.