Ідіома

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ідіома (від грец. ἴδιος — власний, властивий; ιδιόμα — особливість, своєрідність) — стійкий неподільний зворот мови, що передає єдине поняття, зміст якого не визначається змістом його складових елементів, наприклад: байдики бити, на руку ковінька, впадати в око.

Детальніше див. у статті Фразеологізм.

Додаткова інформація[ред.ред. код]

  • Слово «ідіот» походить від того ж грецького кореня, що й «ідіома».
  • Наприкінці XIX ст. і на початку XX ст. для позначення ідіом та інших зворотів, специфічних для певної мови або діалекту, використовували також термін «ідіотизм». Ідіома вважалася «частковим випадком ідіотизму, оскільки висловлювала радикалізм цього поняття»[1].

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — Київ: Вища школа, 1985. — С. 89.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Идиотизм // Литературная энциклопедия: В 11 т. — Т. 4. — Москва: Изд-во Ком. Акад., 1930. — С. 430—431.