Ізотопія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ізото́пія — це така гомотопія , в якій за будь-якого відображення є гомеоморфізмом на .

Пов'язані означення[ред. | ред. код]

  • Накривною або обсяжною ізотопією[ru] для ізотопії називається ізотопія простору така, що .
  • Два вкладення называються ізотопними, якщо існує накривна ізотопія , для якої .
  • Простори і називають ізотопічно еквівалентними або просторами одного й того ж ізотопічного типу, якщо існують вкладення такі, що композиції и ізотопні тотожним відображенням.
    • Якщо простори гомеоморфні, то вони ізотопічно еквівалентні, проте є негомеоморфні простори одного ізотопічного типу, наприклад, -вимірна куля і така ж куля з приклеєним до її поверхні (одним своїм кінцем) відрізком.
    • Будь-який гомотопічний інваріант є ізотопічним інваріантом, але існують ізотопічні інваріанти, наприклад, розмірність, які не є гомотопічними.

Властивості[ред. | ред. код]

  • Гладка ізотопія завжди подовжується до гладкої накривної ізотопії.
  • Існують дифеоморфізми сфери на себе, неізотопні тотожному, цей факт пов'язаний з існуванням нетривіальних диференціальних структур на сферах розмірності .

Джерела[ред. | ред. код]

  • Hazewinkel, Michiel, ред. (2001), Isotopy (in topology), Математична енциклопедія, Springer, ISBN 978-1-55608-010-4