Іланго Абігал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іланго Абігал
MarinaBeach IlangoAdigal statue 2Feb2013.jpg
Народився II ст.
Помер II ст.
Національність таміл
Діяльність поет
Magnum opus Silappatikaramd
Титул принц
Конфесія джайнізм
Батько Недум Чералатан

Іланго Абігал (*இளங்கோ அடிகள், II ст. ) — тамільський поет часів держави Чера, автор одного з П'яти великих епосів — «Шілаппадікарам» («Повість про браслет»).

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з правлячої родини держави Чера. Був братом магараджі Черан Ченгуттувана. Його ім'я невідомо. замолоду став ченцем у джайністському монастирі, отримавши при цьому нове ім'я — Іланго Абігал. Подальше життя присвятив зміцненню джайнізму та своїй творчості, з якої відомо лише епос «Шілаппадікарам».

Шілаппадікарам[ред. | ред. код]

Ця поема-епос належить до числа найулюбленіших тамілами книг. Вона являє собою захоплююче оповідання про долю купця Ковалана і його дружини Каннахі. Дві теми визначають основний ідейний зміст поеми — тема кармічного відплати і тема жіночої чистоти.

Ковалан захопився танцівницею Мадава й забув про свої обов'язки сім'янина, розтрикавши увесь свій статок. Коли він, відчувши каяття, повернувся додому, Каннахі, вірна і любляча дружина, ні словом не дорікнула його і віддала чоловікові свої ножні браслети з дорогоцінними каменями — єдине що залишилося з їх багатства. Ковалан вирішив продати ці браслети в Мадурі і разом з дружиною відправився у важкий і далекий шлях. Коли він у Мадурі пішов до ювеліра, той помилково звинуватив Ковалана в крадіжці і доніс на нього царю. Цар, не розібравшись у справі, наказав варті вбити Ковалана. Дізнавшись про це, Каннахі прийшла до царя, звинуватила його в неправедному правлінні, а потім, вийшовши на вулиці міста, охоплена горем і гнівом, вирвала свою ліву грудь, яка перетворилася на полум'я, що спалило місто. Перед Каннахі з'явилася богиня Мадури і попросила її помилувати жителів. Гнів Каннах пом'якшав, і через деякий час Індра підніс її на небо, де вона з'єдналася з чоловіком і стала богинею подружньої вірності. Наприкінці поеми розповідається про те, як цар Чери Сенгуттуван, вражений цією історією, встановлює у своєму царстві культ богині Каннахі і споруджує її статую, висічену з каменю.

Встановлення культу богині Каннахі у царстві Чера ставиться автором поеми в безсумнівну заслугу Сенгуттувану, вихвалянню якого відводиться в поемі чимало місця: панегіричні мотиви складають основний зміст її третьої частини.

Стиль та мова[ред. | ред. код]

З притаманними давньотамільским поетам точністю і жвавістю деталей Іланго Абігал малює картини тамільських міст і сіл, чудові пейзажі, повністю наслідує канони та традиції поезії санги. Легко виділяються в поемі ознаки характерних для неї поетичних форм: віршів на теми — тіней, «настанови щодо шляху», панегірика і т. д. Поема насичена фольклорними елементами: у ній наводяться численні пісні (або наслідування їм) рибалок, горців, зустрічаються описи народних звичаїв й обрядів.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Mohan Lal (2006) The Encyclopaedia Of Indian Literature (Volume Five (Sasay To Zorgot), Volume 5 Sahitya Akademi. 8126012218 p. 4098