Інаят Закіатуддін Сіах
| Інаят Закіатуддін Сіах | |
|---|---|
| Народилася | 1640-ві |
| Померла | 3 жовтня 1688 |
| Країна |
 Султанат Ачех |
| Діяльність | політична діячка |
| Посада | Sultan of Acehd |
| Мати | Нурул Алам |
Інаят Закіатуддін Сіах (бл. 1645 — 3 жовтня 1688) — султана Ачех в 1678—1688 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походила з династії Мевкута Алам, побічної гілки. Існують суперечливі версії про її походження. Згідно з відносно достовірною хронікою Бустанус Салатін, вона була донькою Султан-Мухаммеда Сіаха. Три невеликих хроніки стверджують, що вона була донькою султани Нурул Алами[1]. Рукопис з Національного університету Малайзії свідчить, що вона донька маліка Радліата Сіаха, сина султана Алі Ріаята Сіаха III[2].
При народженні отримала ім'я Путері Раджа Сетія. Здобула гарну освіту, володіла арабською мовою. У січні 1678 року після смерті султани Нурул Алами отримала трон. Взяла ім'я Інаят Закіатуддін Сіах. Створила Меджліс Оранг Каїв (Раду багатих людей) з 12 осіб. Карбувала золоті дирхеми вагною12,55 г з власним ім'ям з одного боку й власною печаткою з іншого.
1683 року прийняло посольство Саїда ібн Бараката, шарифі Мекки, на чолі із аль-Хаджем Юсуфом бен-Кодрі. Для встановлення тривалих контактів з шаріфатом в якості подарунків передала камфору та золоті прикраси.
1684 року відкинула пропозицію Англійської Ост-Індської компанії відкрити на території султанату свій торгівельний форпост, побоючись відповіді Голландської Ост-Індської компанії.
Продовжувала політику попередників. щодо збереження мир з сусідами, європейцями та в середині держави. Більше уваги приділяла літературі та релігії, зокрема підтримувала відомого ісламського вченого Абдуррауфа Сінгкілі, який на замовлення султани склав коментар до хадисів аль-Нававі.
Померла Інаят Закіатуддін Сіах 1688 року. Владу отримала представниця іншої гілки правлячої династії Камалат Сіах.
Опис[ред. | ред. код]
Була великого зросту, гладка, плечиста, мала гучний, низький голос. Християнські торгівці та посланці навіть припускали, що це не справжня жінка, а переодягнений євнух.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Djajadiningrat, Raden Hoesein (1911) 'Critisch overzicht van de in Maleische werken vervatte gegevens over de geschiedenis van het soeltanaat van Atjeh', Bijdragen tot de Taal-, Land- en Volkenkunde 65, pp. 189-90
- ↑ Hasjmy, A. (1977) 59 tahun Aceh merdeka dibawah pemerintahan ratu. Jakarta: Bulan Bintang, p. 35
Джерела[ред. | ред. код]
- Ricklefs, Merle C. (1994) A History of Modern Indonesia Since c. 1300, 2nd ed. Stanford: Stanford University Press.
- Mernissi, Fatima; Mary Jo Lakeland (2003). The forgotten queens of Islam. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-579868-5.
- Khan, Sher Banu (2010) 'The sultanahs of Aceh, 1641-99', in Arndt Graaf et al. (eds), Aceh: History, Politics and Culture. Singapore: ISEAS, pp. 3–25.