Інженер-капітан III рангу
.svg) РСЧФ СРСР | ||
|
| ||
| Нашивки | Радянські військові звання | |
| Існування | 1940-1971 | |
| Категорія звань | Старший офіцерський (військово-інженерний) склад | |
| Флот | Капітан ІІІ рангу | |
| Сухопутні війська/ВПС | Майор | |
| Військово-інженерний склад сухопутних сил | Воєнінженер 2 рангу (1940-1942/43) Інженер-майор (1942/43-1971) | |
Інженер-капітан ІІІ рангу (лат. ingenium — здібність, винахідливість; і від пізнє лат. capitaneus — воєначальник) — військове звання старшого начальницького інженерного складу інженерно-корабельного складу в Військово-морських сил та Прикордонних військ з 1940 до 1971.
Еквівалентом звання серед командного складу було: у сухопутних силах звання майор та капітан ІІІ рангу в ВМС. Серед військово-технічного складу РСЧА відповідним званням з 1942/43 років стало інженер-майор.
Інженер-капітан ІІІ рангу був вище за рангом ніж інженер-капітан-лейтенант і нижче за рангом від інженер-капітан ІІ рангу.
Історія використання[ред. | ред. код]
Введення звання (1940)[ред. | ред. код]
Указами Президії Верховної Ради СРСР від 7 травня 1940 «Про встановлення військових звань вищого командного складу Червоної Армії» (рос. «Об установлении воинских званий высшего командного состава Красной Армии») та «Про встановлення військових звань вищого командного складу Військово-Морського Флоту» (рос. «Об установлении воинских званий высшего командного состава Военно-Морского Флота») вводилися генеральські та адміральські звання для вищого командного складу. Крім того цими указами встановлювалися нові звання для інженерів корабельної служби, які дорівнювалися до звань командного складу (в сухопутних силах технічно-інженерний склад залишив свої звання до 1942/43 років). Еквівалентом звання «воєнінженер 2 рангу» серед корабельного інженерного складу стає звання «інженер-капітан ІІІ рангу».
1942-1943[ред. | ред. код]
У 1942/43 роках відбувається уніфікація військових звань різних складів та служб РСЧА та РСЧФ. З 1942 року особливі звання інженерно-технічного складу поступово скасовуються в різних службах, поки у 1943 році не були повністю скасовані. Офіцерам інженерно-технічного складу надавалися звання уніфіковані з іншим командним складом, але з додаванням попереднього позначенням «інженер-». Еквівалентом звання інженер-капітан ІІІ рангу в сухопутних силах та в некорабельному складі ВМС стає звання інженер-майор.
1960[ред. | ред. код]
Згідно з Уставом внутрішньої служби від 1960 року, відбулося розмежування військових звань офіцерів з вищою та середньою освітою. Офіцери з вищою військово-технічною (технічною) освітою встановлювалися нові звання (молодший інженер-лейтенант, інженер-лейтенант, старший інженер-лейтенант). Також підтверджувалися раніше існуючі (інженер-капітан, інженер-майор та інші). Для офіцерів які мали середню військово-технічну (технічну) освіту залишалися попередні звання (молодший технік-лейтенант, технік-лейтенант, старший технік-лейтенант, капітан технічної служби і далі до полковника технічної служби [1]).
Скасування звання (1971)[ред. | ред. код]
Згідно указу Президії Верховної Ради СРСР від 18 листопада 1971 року відбувається уніфікація військових звань. Серед іншого, змінам піддалися звання старших та молодших офіцерів інженерно-корабельного складу. Звання які починалися зі слова «інженер-», замінювалися на нові аналогічні корабельному складу, з додаванням «-інженер» наприкінці звання. Внаслідок цього інженери-капітани ІІІ рангу стають капітанами-інженерами ІІІ рангу[2].
Такі ж процеси відбувалися в сухопутних силах та авіації, еквівалентом звання стає майор-інженер.
Знаки розрізнення[ред. | ред. код]
Інженер-капітан ІІІ рангу мав знаки розрізнення як у капітана ІІІ рангу, у вигляді трьох середніх стрічок на рукаві. З 1942 року, до цих знаків розрізнення додаються погони. Для даного звання, на погонах притаманних для старших офіцерів (з двома просвітами) розміщувалося по одній середній п’ятипроменевій зірочці. Самі погони несли на собі технічну емблему.
Співвідношення[ред. | ред. код]
Див також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ганичев 1989:90—144.
- ↑ Ганичев 1989:94—144.
- ↑ Військово-технічний склад, який займає посади на кораблях, використовував галуни жовтого (золотого) кольору, весь інший військово-технічний склад — галуни білого (срібного) кольору.
- ↑ Постанова ЦВК і РНК СРСР від 22 вересня 1935 року
Джерела[ред. | ред. код]
- Военный энциклопедический словарь / Маршал Советского Союза Н. В. Огарков — председатель. — М. : Воениздат, 1984. — 863 с. — 300 000 прим. (рос.)
- Советский энциклопедический словарь. 3-е изд / А.М. Прохоров — гл. ред. — М. : Сов. энциклопедия, 1985. — 1600 с. — 1 000 000 прим. (рос.)
- Мурашев Г. А. Титули, чини, нагороди. 3-є видання. — СПб.: ТОВ «Видавництво «Полігон», 2003. — 347[5]с.іл. 16 стор. Кол.іл. (Історична бібліотека) — ISBN 5-89173-148-7 (рос.)
- Ганічев П. П. Військові звання. — М.: ДТСААФ, 1989. — 164 с. — ISBN 5-7030-0073-4 (рос.)
| Молодше звання Інженер-капітан-лейтенант |
Військово-технічний склад ВМС СРСР (1940-1971) Інженер-капітан ІІІ рангу |
Старше звання Інженер-капітан ІІ рангу |