Антеїзм
Антеїзм — філософське поняття, що означає єдність людини з природою («землею-матір'ю»), домінування ідеї про нерозривну єдність людини й природи[1]. Назва терміну походить від імені персонажа давньогрецької міфології — Антея, фізична сила якого могла проявлятися у повній мірі тільки в разі контакту з рідною землею.
Зародки ідеї антеїзму знаходимо в культурі Київської Русі. Принцип «сродності» Григорія Сковороди також близький антеїзму. Яскравий виразник антеїзму в українській філософській думці доби романтизу — Пантелеймон Куліш[2].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Толковый словарь обществоведческих терминов. Н.Е. Яценко. 1999. Архів оригіналу за 20 грудня 2010. Процитовано 22 листопада 2010.
- ↑ Анна Сокирко. Ментальні особливості української філософської думки доби романтизму: антеїзм. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 24 травня 2022.