Ардуїн I (король Італії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ардуїн I
Arduino d'ivrea.jpg
Народився 955[1]
Помбія, Провінція Новара, П'ємонт, Італія
Помер 14 грудня 1015
Fruttuaria[d], Сан-Беніньо-Канавезе, Провінція Турин, П'ємонт, Італія
Поховання
Діяльність політик
Титул король Італії
Термін 1002—1014 роки
Попередник Оттон III
Наступник Генріх II
Конфесія катоицтво
Рід Анскариди
Батько Дадо Помбійський
У шлюбі з Берта д'Есте
Діти 3 сина

Ардуїн I (*Arduino бл. 955 — 14 грудня 1015) — король Італії у 10021014 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Маркграф[ред. | ред. код]

Походив з династії Анскаридів. Син Дадо, графа Помбії, двоюрідного брата останнього незалежного італійського короля Адальберта I. Народився у 955 році. У 980 році після смерті батька успадкував графство Помбію. У 990 році отримав від свого родича Конрада маркграфство Іврею. У 991 році став графом Святого Латеранського палацу.

Втім невдовзі вступив у конфлікт з з єпископами, які підтримували імператорську владу в Італії. У 997 році захопив Верчеллі, за що імператор Оттон III позбавив Арудїна прав на Іврейське маркграфство.

У 1000 році в Римі вів перемовини з папою римським Сильвестром II та імператором, проте не зміг домогтися відновлення своїх прав. Тому повернувся до Івпкї, звідки розпочав війну проти гібелінів. Зумів захопити міста Новару і Кома, а також частину П'ємонту. У відповідь Оттон III розпочав підготовку до боротьбу з Ардуїном, але раптово помер біля Риму 1002 року.

Король[ред. | ред. код]

У 1002 році в Павії Ардуїна було оголошено королем Італії та володарем усієї Ломбардії. Всі частина знаті та духівництва на чолі із Фрідрихом, архієпископом Равенни, виступили проти цього.

В свою чергу Генріха II, обраний королем Німеччини, також не визнав Ардуїна I королем Італії. Того ж року відправив проти останнього Оттона I, герцога Каринтії та маркграфа Верони. Втім Ардуїн I завдав йому поразки у битві біля річки Брента.

У 1004 році Ардуїн I стикнувся з великою потугою, з якою прийшов Генріха II. Усі союзники залишилися Іпрейського, а Генріх II сам коронувався королем Італії в Павії. Втім німці своїми злочинами та жорсткістю налаштували населення північної Італії проти себе.

Скориставшись відходом взимку 1005 року основних ворожих військ, Ардуїн I швидко повернув собі втрачену владу. В подальшому зберігав контроль на владу, незважаючи на призначення Генріхом II італійських канцлерів, проте ті були лише номінальними.

У 1014 році до Італії знову вдерся Генріх II, який захопив значну частину Ломбардії та Центральної Італії. Ардуїн I чинив запеклий спротив, але не зміг здобути вирішальної перемоги. Після коронування Генріха II у Римі як імператор Священної римської імперії, Ардуїн I уклав угоду, за якою зрікся італійської корону, натомість забезпечив володіння маркграфством Іврейським за своїм старшим сином.

У 1015 році Ардуї Іврейський помер в монастирі Фруттуарія.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Берта, донька Отберта II д'Есте, маркграфа Мілану.

Діти:

  • Ардуїн (д/н-1050), маркграф Івреї у 1015 році
  • Оттон
  • Гуйберт

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Arnaldi, Girolamo (1962). «Arduino, re d'Italia». Dizionario Biografico degli Italiani. 4. Rome: Istituto dell'Enciclopedia Italiana.
  • Mino Milani: Arduino e il Regno italico, Istituto geografico De Agostini, Novara 1988.
  • Ramella P., Yporegia — Ivrea e Canavese nel Medioevo, Ivrea, 1997.