Атаянц Олег Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Атаянц Олег Євгенович
Народився 4 січня 1978(1978-01-04) (46 років)
Одеса
Громадянство Україна Україна
Відомий завдяки Засновник мультимедійного галереї «Галерея Атаянц», творець арт-інсталяції «Fuck gas weapon» та прожк «Made in Chernobyl»

Олег Євгенович Атаянц (4 січня 1978, Одеса) — український культурний діяч, меценат, бізнесмен.[1][2] Засновник мультимедійного галереї «Галерея Атаянц», творець арт-інсталяції у Києві Fuck gas weapon (2023 р.)[3], що була відповіддю митця на газовий шантаж Росії.[4][5]

Біографія[ред. | ред. код]

Олег Євгенович Атаянц народився 4 січня 1978 року в Одесі.[6]

У 2008 році закінчив Державний хіміко-технологічний університет (місто Дніпро) за спеціальністю «Менеджер-економіст».[7]

Арт-проєкти[ред. | ред. код]

Починаючи з 2000-х років Олег Атаянц підтримував ряд культурологічних та мистецьких проєктів в Одесі.[8]

Галерея Атаянц[ред. | ред. код]

У 2017 році Олегом Атаянцем була заснована «Галерея Атаянц». Це сучасна мультимедійна галерея із закритим шоу-румом у Києві. У ній представлено роботи сучасних українських та зарубіжних митців.[4]

Проект «Made in Chernobyl»[ред. | ред. код]

У 2019 році Олег Атаянц ініціював арт-проект «Made in Chernobyl». Його головне завдання проєкта – дати нову творчу інтерпретацію Чорнобильської трагедії.[9] Це перша у світі міжнародна арт-резиденція, яка пройшла з 24 по 27 жовтня 2019 року. Художники відправилися безпосередньо в зону відчуження Чорнобиля і там створювали свої твори. Їхні роботи  було представлено на виставці в Музеї історії Києва.[4][10]

У проєкті брали участь низка відомих художників і фотографів: Ілля Чичкан, Маша Шубіна, Ксенія Оксин, Юлія Кисіль, Ольга Дрозд, Ольга Висоцька, Stan Kvitko, Дмитро Мотузко, Олексій Бурда, Анна Луговська, Аразян Баграт (Вірменія), Peter Lagler (Австрія), Катерина Бурліна (Словенія), Едик Бєльський (Словенія), Паріде Ді Стефано (Італія), Сергій Савченко (Польща), Майк Ренард (США), а також, сам Олег Атаянц.[7][11][12]

Fuck gas weapon[ред. | ред. код]

У 2023 році у київському готелі «Національний» відбулося відкриття інсталяції Олега Атаянца Fuck gas weapon – як відповідь митця на газовий шантаж Росії.[13] Інсталяція являє собою скручені газові труби, які утворюють всім зрозумілу фігуру з «середнім пальцем».[14]

Задумка цього твору виникла в автора ще у 2022 році – у розпал війни росії проти України, після підриву газопроводу Північний потік-2. Реалізовував свою задумку автор у Дніпрі.[15]

Труби пофарбовані у національні кольори – жовтий зовні та блакитний зсередини, для підкреслення національної ідентичності. Своїм твором Олег Атаянц хотів показати, що газовий шантаж росії не пройде, а мешканців Європи, які переймаються через дорогий газ, переконати, що Україна, де через війну гинуть люди, має набагато більші проблеми.[16]

Інсталяція з газових труб Fuck gas weapon після презентації у київському готелі Національний експонуватиметься на арт-ярмарках у США. Потім автор планує продати свою роботу на аукціоні, а виручені гроші переказати на потреби українських захисників.

Меценатські проєкти[ред. | ред. код]

2017 року Олег Атаянц заснував іменну стипендію для талановитих молодих художників по всій Україні. В межах проєкту було оголошено конкурс на кращий малюнок серед школярів 3-5 класів Святошинського району Києва. Учням пропонували зобразити Соборну Україну. До комісії конкурсу входили: сам Олег Атаянц, директор "ГАЛЕРЕЯ Атаянц" Оксана Бобошко, залучені зарубіжні мистецтвознавці. Переможницею конкурсу стала Анастасія Кравченко – третьокласниця середньої школи №196. Анастасія отримала стипендію в розмірі 3 тис грн.[17][8]

Підприємницька діяльність[ред. | ред. код]

Згідно з даними Clarity-Project Олег Атаянц є бенефіціарієм 9 комерційних підприємств, ще в 7 фірмах він зареєстрований як засновник. Напрямки діяльності цих компаній: аграрний бізнес, електроенергетика, будівництво.[18]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Нове грузинське кіно та театральний фестиваль "ГРА". Найважливіші культурні події тижня - Український тиждень (укр.). 18 листопада 2019. Процитовано 21 вересня 2023.
  2. ↑ Олег Атаянц - биография, образование, семья, карьера, компромат. MY.UA (рос.). Процитовано 21 вересня 2023.
  3. ↑ Fuck Gas Weapon – авторський "посил" Росії від Олега Атаянца — DSnews.ua. www.dsnews.ua (укр.). 21 серпня 2023. Процитовано 21 вересня 2023.
  4. ↑ а б в Oleh Ataiants’ installation against Putin’s gas blackmail hits the target – Didkovskyi. Гордон | Gordon (рос.). Процитовано 21 вересня 2023.
  5. ↑ Захарченко, Юлія (31 серпня 2023). Символ кінця терористичного режиму: авторський посил Росії від Олега Атаянця. Fakty.com.ua (укр.).
  6. ↑ Зроблені в Чорнобилі твори демонструють в центрі міста. Вечірній Київ (укр.). 7 грудня 2019. Процитовано 21 вересня 2023.
  7. ↑ а б Олег Атаянц - биография, образование, семья, карьера, компромат. MY.UA (рос.). Процитовано 21 вересня 2023.
  8. ↑ а б Бомбела, Владислав (26 травня 2017). Іменну стипендію Олега Атаянца отримала третьокласниця Анастасія Кравченко. Fakty.com.ua.
  9. ↑ У Музеї історії Києва відкрилася виставка «MADE IN CHERNOBYL» (ru-RU) . 25 листопада 2019. Процитовано 21 вересня 2023.
  10. ↑ Дячкіна, Анастасія (4 листопада 2019). Олег Атаянц рассказал, как родился проект арт-резиденции Made in Chernobyl. Fakty.com.ua.
  11. ↑ У зоні відчуження Чорнобиля представили арт-проєкт Made in Chernobyl. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 21 вересня 2023.
  12. ↑ Сергій, Комісаров (4 грудня 2019). Колективна виставка «MADE IN CHERNOBYL» завершується… (укр.). Процитовано 21 вересня 2023.
  13. ↑ Символ кінця терористичного режиму: авторський посил Росії від Олега Атаянця – NizhynNEWS (укр.). Процитовано 21 вересня 2023.
  14. ↑ Oleh Ataiants’ installation against Putin’s gas blackmail hits the target – Didkovskyi. Гордон | Gordon (рос.). Процитовано 21 вересня 2023.
  15. ↑ Захарченко, Юлия (31 серпня 2023). Символ конца террористического режима: авторский посыл России от Олега Атаянца (рос.). Fakty.com.ua.
  16. ↑ Инсталляция Олега Атаянца против газового шантажа Путина попала в цель – Дидковский. Гордон | Gordon (рос.). Процитовано 21 вересня 2023.
  17. ↑ Захарченко, Юлія (31 серпня 2023). Символ кінця терористичного режиму: авторський посил Росії від Олега Атаянця. Fakty.com.ua (укр.).
  18. ↑ Атаянц Олег Євгенович - Clarity Project. clarity-project.info. Процитовано 21 вересня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Атаянц_Олег_Євгенович&oldid=40635824