Август Гейзенберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Аугуст Гейзенберг)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Август Гейзенберг
нім. August Heisenberg
Народився 13 листопада 1869(1869-11-13)[1][2][…]
Оснабрюк, Нижня Саксонія, Німеччина[1]
Помер 22 листопада 1930(1930-11-22)[1][2][…] (61 рік)
Мюнхен, Веймарська республіка, Німецький рейх[1]
Поховання
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Національність німець
Діяльність історик, викладач університету, візантолог
Alma mater Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, Лейпцизький університет і Марбурзький університет
Галузь історія, філологія
Заклад Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, JMU і Luitpold-Gymnasiumd
Посада професор
Членство Академія наук СРСР, Угорська академія наук, Російська академія наук і Q1708495?[4]
У шлюбі з Annie Heisenbergd[5]
Діти (2) Вернер та Ервін

Август Гейзенберг (нім. August Heisenberg; 13 листопада 1869, Оснабрюкк — 22 листопада 1930, Мюнхен) — німецький історик і філолог, візантолог.

Біографія[ред. | ред. код]

Вивчав класичну філологію в університеті Марбурга (1886-1889). У Мюнхені став учнем професора Карла Крумбахера. У 1894 р. захистив у Мюнхені докторську дисертацію. У 1898 і 1899 р. зробив дві наукові поїздки в Італію та Грецію для вивчення візантійських рукописів. У 1901 р. отримав посаду доцента середньо-і новогрецької філології у Вюрцбурзькому університеті, де викладав до 1908 р. як почесний професор. У 1910 р. після смерті Карла Крумбахера зайняв його місце в Мюнхенському університеті як професор а візантиністики і головного редактора «Byzantinische Zeitschrift». Почесний член Імператорської Академії наук у Санкт-Петербурзі з 1913 р.

А. Гейзенберг — батько фізика Вернера і хіміка Ервіна Гейзенбергів.

Праці[ред. | ред. код]

Видання[ред. | ред. код]

  • Nicephori Blemmydae curriculum vitae et Carmina. Leipzig, 1896. (BSGRT).
  • Georgii Acropolitae Opera. Leipzig, 1903; Stuttgart, 1978r. 2 Bd.
  • Nikolaos Mesarites. Die Palastrevolution des Johannes Komnenos. Würzburg, 1907.

Твори[ред. | ред. код]

  • Grabes-Kirche und Apostel-Kirche: zwei Basiliken Konstantins II. Leipzig. 1908. 2 Bde.
  • Dialekte und Umgangssprache im Neugriechischen. München, 1918;
  • Das Byzantinische Reich // Propyläen-Weltgeschichte. München, 1932, Bd. 2;
  • Quellen und Studien zur spätbyzantinischen Geschichte: gesammelte Arbeiten / Hrsg. H.-G. Beck. London, 1973.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Franz Dölger. August Heisenberg // XALIKEC. Festgabe für die Teilnehmer am XI. Internationalen Byzantinistenkongreß. München 15. — 20. September 1958, S. 137—159
  • Werner Ohnsorge. Heisenberg, August. // Neue Deutsche Biographie. 1969. Bd. 8. S. 455—456.