Веймарська республіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Deutsches Reich
Німецька Держава
Німецька імперія Flag of the German Empire.svg
1919 – 1933 Третій рейх Flag of the German Reich (1935–1945).svg
Прапор Герб
Прапор Герб
Гімн
Пісня Німців
Розташування Німецька імперія
Столиця Берлін
Мови Німецька
Форма правління Республіка
Президенти
 - 19181925 Фрідріх Еберт (перший)
 - 19201933 Пауль фон Гінденбург (останній)
Канцлери
 - 1919 Філіп Шайдеман (перший)
 - 1933 Курт фон Шлейхер (останній)
Історія
 - Засновано 1919
 - Ліквідовано 1933
Площа
 - 1925 468 787 км2
Населення
 - 1925 62 411 000 осіб
     Густота 133,1 осіб/км² 
Валюта Papiermark (1919—1923)

Reichsmark (1924—1933)

Сьогодні є частиною

Ве́ймарська Респу́бліка, Ва́ймарська Респу́бліка[1] (нім. Weimarer Republik, Аудіо Weimarer Republikопис файлу) — історична назва німецької держави, пов'язана із конституційним Національним зібранням, що засідало у Веймарі. Офіційно держава, як і її попередниця, продовжувала називатись Німецька Держава (нім. Deutsches Reich).

Виникла в 1919 році внаслідок Листопадової революції. У перші роки її політичне життя визначала парламентська більшість, що складалася з соціал-демократів, Німецької демократичної партії і Партії центру. СДПН вже відійшла від своїх колишніх революційних ідей. Демократія функціонувала. Спроби повалення державного ладу з метою встановлення соціалізму були придушені. Приватна власність залишилася недоторканною.

Але вже в 1920-і стало видно, наскільки крихка республіканська база серед населення. Економічна криза, інфляція, окупація Руру і спроби нацистського перевороту чітко показали в 1923, що у Веймарській республіці демократи перебувають у меншості.

З висновком Локарнських угод в 1925 Ліги націй в 1926 переможена Німеччина повернула собі політичне рівноправ'я на міжнародній арені. Цим пояснюється, що частина населення сприймала ті роки як «золоті двадцяті роки». Але період розквіту був коротким. З новою економічною кризою 1929 почалося падіння республіки.

Конституція Веймарської республіки була за своєю суттю достатньо авторитарною і надавала президентові (обраному прямим голосуванням на сім років) дуже широкі повноваження. Президент міг будь-коли розпускати Рейхстаг, навіть у першу секунду першої сесії. Президент міг як і коли завгодно призначати і звільняти з посади рейхсканцлера і кабінет (ст. 53 і 54). Рейхстаг міг оголосити вотум недовіри канцлерові і уряду, але не мав права це робити у разі розпуску президентом.

У разі небезпеки державі президент міг скасовувати будь-які цивільні свободи на будь-який термін (ст. 48). Рейхстаг міг скасувати ці заходи, але можливість розпуску знову ж таки нейтралізовувала парламент.

Ці серйозні обмеження демократії зробили можливою фактичну самоліквідацію демократичного ладу після призначення президентом Гінденбургом на пост рейхсканцлера Адольфа Гітлера в січні 1933.

З цієї миті зазвичай вважається, що Веймарська республіка припинила існування і почався нацистський період — Третій рейх. Політичні структури Третього рейху виникли, проте, не з нуля, а шляхом модифікації і підлаштування під однопартійну диктатуру нацистів існуючих структур Веймарської республіки.

До 1945 формально зберігався Рейхстаг, органи управління земель (таких, як Пруссія), органи місцевого самоврядування нижчого рівня.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ткаченко В. Росія та Захід: реінкарнація геополітики // Український історичний журнал. — К., 2016. — № 1 (526) (січ.—лют.). — 240 с. — С. 175. — ISSN 0130-5247.

Посилання[ред.ред. код]