Ахмад аль-Мансур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ахмад аль-Мансур
араб. أحمد بن هاشم


Імам Ємену
1849 — 1853
Попередник: Алі II аль-Мансур
Наступник: Мухаммед аль-Мансур бін Абдалла
 
Смерть: 1853(1853)
Національність: Араб
Релігія: Іслам шиїтського спрямування
Династія: Рассіди

Ахмад аль-Мансур бін Хасім (араб. أحمد بن هاشم‎; помер 1853) – зейдитський імам Ємену. Його фактично стало завершенням зейдитського домінування у Ємені.

Життєпис[ред. | ред. код]

У XIX столітті на тлі зниження прибутків та релігійно-політичного протистояння було підірвано авторитет імамів, які правили країною. У той час на позиції лідера висунувся Ахмад бін Хасім, нащадок Ях'я аль-Мансура і помічник імама Абдалли ан-Насіра. Незадовго після смерті останнього Ахмад бін Хасім разом з деякими улемами залишив Сану та переїхав до Саади, де 1849 року проголосив свій імамат[1].

Однак, правління нового імама, який узяв собі ім'я аль-Мансура, виявилось не надто успішним. Касимідська держава фактично виявилась роздробленою, а племінні групи, що спочатку підтримали Ахмада аль-Мансура, невдовзі залишили його. Він був неспроможний оплатити їхню підтримку чи зібрати армію, щоб контролювати всю країну. Хоч він і зумів узяти Сану, але його правління тривало там лише три місяці. Його імамат розвалився, а сам імам був змушений переховуватись у племені Архат[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Vincent Steven Wilhite, Guerilla War, Counterinsurgency, and State Formation in Ottoman Yemen, PhD thesis, Ohio State University, 2003, стор. 95-96
  2. R.B. Serjeant & R. Lewcock, 1983. стор. 90