Базяк Ісаак Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ісаак Григорович Базяк (1887(1887), Київ — 28 лютого 1967, Нью-Йорк) — український соціал-революціонер. Член Української Центральної Ради (1917), організатор похорону Симона Петлюри (1926).

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив фельдшерське училище. Фельдшер лікарні в Києві.

Під наглядом царської «охранки» з 1910.

У 1917 вступив до Партії соціалістів-революціонерів (ПСР). Член Центральної Ради від УПСР, член ЦК УПСР.

Микола Ковалевський у книзі «При джерелах боротьби»про видання газети «Боротьба» говорить:[1][2]

« Російський поліційний апарат був увесь час наставлений на те, щоб відкрити нашу нелегальну друкарню, але це не вдалося. Ми застосували тактику рухливості!, кожне число «Боротьби» друкувалося в іншому місті. Тут придалися нам наші зв'язки… Найдовше переховувалася наша друкарня в Олександрівській лікарні під опікою нашого внпробуваного товариша Ісаака Базяка, який працював у цій лікарні фельдшером  »

В кінці 1917 року, проживаючи в Києві, Базяк був обраний делегатом Всеросійських Установчих зборів від Західного фронту за списком № 1 (українські соціалісти-революціонери і соціал-демократи). Одночасно він балотувався в Збори в Воронезькому окрузі (за списком українських есерів-інтернаціоналістів).

Співпрацював з формуваннями Українських Січових Стрільців. Брав участь в боях з поляками та більшовиками. У 1920 році емігрував до Австрії, а потім Чехословаччини.

З 1923 року жив у США. Брав участь в організації українських шкіл та допомоги біженцям в Європі. Перебуваючи в Нью Йорку,Ісаак Базяк утворив групу допомоги Українському Видавничому Комітетові в Празі для видання збірника творів поета Грицька Чупринки. За гроші ці появився том віршів Грицька Чупринки.[1]

Потім повернувся до Франції. Створив Паризький клуб «Незалежність».

В час злочинного вбивства С. В. Петлюри Ісаак Базяк жив у Парижі й був близьким до Головного Отамана. Після вбивства Отамана він здивував усіх паризьких українців умінням зорганізувати достойний похорон С. В. Петлюри, коли інші були спаралізовані цим тяжким ударом.[1]

Потім він переїхав до Варшави. Восени 1928 року ініціював створення організаційного комітету, який створив клуб «Прометей».

Під час Другої світової війни і перші повоєнні роки провів в Німеччині. З 1957 року жив знову у США.

Похований на цвинтарі Баунд-Брук (США).[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в В. Кедровський. Пам'яті Ісаака Базяка // Свобода. — № 67, 1967. — С. 3.
  2. http://diasporiana.org.ua/memuari/864-kovalevskiy-m-pri-dzherelah-borotbi/
  3. Могили на цвинтарі Баундбрук (США). Воєнно-історичний форум Military Ukraine. 02 жовтня 2009. Процитовано 27 k.njuj 2017. 

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Робітнича газета. Київ, 1917, 7 листопада;
  • Ковалевський М. При джерелах боротьби. Іннсбрук, 1960.