Бодзюцу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бодзюцу
Bojutsu demo01.jpg
Спеціалізація Ударна техніка
Контакт Повний контакт
Походження Flag of Japan (bordered).svg Японія
Засновники Невідомий
Стиль Бій зі зброєю

Бодзюцу (яп. 棒術 — «мистецтво жердини») — японське мистецтво ведення бою за допомогою дерев'яної палиці (яп. Бо — «палиця», «посох»; яп. дзюцу — «мистецтво», «техніка»). Під палицею найчастіше мається на увазі бо.

Сьогодні Бодзюцу зазвичай пов'язують з кобудо Окінави або з японським корю будо, яке є одним з основних елементів класичного військового навчання. В окинавському варіанті зброю часто називають «kon».

Історія[ред. | ред. код]

Мистецтво бою палицею (Бодзюцу) в складі староокинавських бойових мистецтв (Окінава кобудо) має найдавнішу історію, палиця застосовувалася в якості зброї найбільш широко, її використовували всі - від чиновників до селян. Мистецтво бою палицею вважалося обов'язковим предметом в програмі освіти окінавських дворян, його застосовувала і охорона королівського палацу, і служителі правопорядку в місті. Тому система навчання мистецтву бою палицею була розроблена надзвичайно ґрунтовно, та й ката в Бодзюцу значно більше, ніж в інших дисциплінах Окінавського кобудо.

Мистецтво Бодзюцу не зводиться до одного лише простому розмахуванню палицею. Тренуючись з палицею, приходить практика правильного використання стегон, живота і попереку, плечових і ліктьових суглобів, переносу ваги тіла - тобто всього того, що є невіддільною частиною техніки використання тіла в бойових мистецтвах. Техніка роботи зі зброєю в Бодзюцу слідує філософії, згідно з якою, бо є всього лише «продовженням кінцівок».

Саме жердина входить в програму більшості шкіл східних бойових мистецтв - від китайського ушу до японського айкідо, тому з певної точки зору, бо і зовсім є символом азійських бойових мистецтв. Звідки він взагалі взявся, вже толком і не зрозуміти, проте в японських школах простежується нитка, що йде від традиційного окинавського кобудо. Популярність техніки Бодзюцу додається за рахунок своєрідності, бо як зброї: за словами майстрів, будок, що освоїв достатньою мірою жердину, здатний потім боротися практично будь-якою зброєю, адже вміння застосовувати в бою довгу і досить важку палицю, як продовження власних кінцівок, дається не відразу і не просто. А тому Бодзюцу вивчається в школах бойових мистецтв не тільки як бойова, але і як дуже корисна тренувальна дисципліна.

За різноманітністю технік з Бодзюцу мало що може зрівнятися, адже його розвиток йшов протягом багатьох століть і триває навіть зараз. В принципі, можна сказати, що майже будь-яка техніка будь-якого іншої дерев'яної зброї може бути застосована і до жердини, бо походить воно по суті від нього самого. Випади від списа, рублячі удари алебарди, індивідуальні фінти - все це в сукупності та сформувало Бодзюцу.

Існує кілька варіантів палки "бо".

  • Рокусяку бо - жердина довжиною 6 сяку (6 сяку - близько 180 см);
  • дзё (близько 120-130 см);
  • ханбо або половинна жердина від стандартного "бо" в 6 сяку (3 сяку - близько 90 см);
  • танбо (близько 50-60 см);

Ката[ред. | ред. код]

  • Осіро-но кон,
  • Сюсі-но кон,
  • Сакугава-но кон,
  • Соеісі-но кон,
  • Мацуйосі-но кон,
  • Конго-но кон,
  • Сіратару-но кон,
  • Йонегава-но кон,
  • Сунакаке-но кон,
  • Тенрі-но кон,
  • Токуміне-но кон,
  • Цукен сунакаке-но кон,
  • Сесое-но кон,
  • Тінен Сікіянака-но кон,
  • Тьоун-но кон,
  • Чятан Яру-но кон,
  • Катін-но кон,
  • Рюбі-но кон

Література[ред. | ред. код]

  • Донн Ф. Дрэгер. Классическое будзюцу: Боевые искусства и боевые пути Японии. — ISBN 5-220-00404-2.
  • Hiroyuki Aoki. Total Stick Fighting: Shintaido Bojutsu (Bushido--The Way of the Warrior). — ISBN 978-4770023834.
  • Jack Hoban. Ninja Warrior: Bojutsu Defense Techniques. — ISBN 978-0809247264.
  • Masaaki Hatsumi. Bojutsu = 棒術. — ISBN 978-4806902492.