Бригадир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бригади́р — поняття, що може мати такі значення:

  • бригадир — керівник найнижчого підрозділу на виробництві, що мало назву «бригада»; посада, що на відміну від посади «майстра» (старшого майстра) або начальника зміни, цеху - не передбачала спеціальної освіти та кваліфікації. Бригадири були поширені в СРСР у всіх галузях виробництва, в першу чергу на будівництві і в сільському господарстві (колгоспний бригадир, бригадир комплексної будівельної бригади)


У царській Росії військовий чин був вищий за полковника і нижчий від генерал-майора існував у XVIII—XIX століттях. Його було введено в російській армії Петром I. У російському флоті йому відповідало військове звання капітан-командор, у цивільній службі — чин статського радника [1].

У середньовіччі brigandarius означав начальника певної частини бродячих найманих дружин того часу (brigans, brigantini та ін.) Назву brigadier введено у Франції у XVII ст. Спочатку бригадами командували полковники і підполковники, командири старших полків бригад, залишаючись разом з тим і на своїй первісній посаді, але позаяк часто траплялося, що старшим полком командував молодший з полкових командирів, то в 1659 р., на пропозицію Тюрена, почали призначати тільки на воєнний час начальниками бригад особливих штабних офіцерів з так званих maotres de camp. Звання бригадира на постійній основі запровадили в кавалерії з 1667 р., а в піхоті з 1668 р. Але оскільки у Франції слово brigadier мало безліч найрізноманітніших значень, то начальників бригад, для відмінності від інших, назвали brigadier des armées du roi. Від звання бригадира у Франції відмовилися в 1788 р. Під час Революції, на чолі бригад поставлені généraux de brigades. Надалі і дотепер у Франції бригадирами називалися унтер-офіцери кавалерії, що відповідають капралам у піхоті.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ЭСБЕ, текст відповідає кінцю XIX — початку XX ст. [1].

Посилання[ред.ред. код]