Вальдемар Магунія
| Вальдемар Магунія Waldemar Magunia | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 14 лютого 1942 — 6 листопада 1943 | ||
| Попередник: | Гельмут Квіцрау | |
| Наступник: | посаду скасовано | |
| Народження: |
8 грудня 1902.svg){kind=small} Кенігсберг,Королівство Пруссія, Німецька імперія | |
| Смерть: |
16 лютого 1974 (71 рік) Ольденбург,Західна Німеччина | |
| Національність: | німець | |
| Країна: |
Німецька імперія → Західна Німеччина | |
| Партія: | НСДАП, Німецький робітничий фронт | |
| Військова служба | ||
| Звання: | Оберфюрер СА | |
| Нагороди: |  | |
Вальдемар Магунія (нім. Waldemar Magunia; нар.8 грудня 1902, Кенігсберг, Пруссія — †16 лютого 1974, Ольденбург, Гольштейн) — високопосадовий діяч СА, перший керівник СА у Східній Пруссії (з 1921 р.), близький співробітник Еріха Коха.
У березні 1918 р. вступив добровольцем до німецької армії та воював в артилерії. Після Німецької революції 1918 р. був членом фрайкора — антикомуністичних збройних загонів. Після вступу до НСДАП у 1921 р. став першим головою СА у Східній Прусії, через що у 1922 р. мав залишити військову службу та отримав сертифікацію професійного пекаря, чим займався поряд з діяльністю в НСДАП. Депутат прусського парламенту у 1932—1933 р., депутат рейхстага з 1933 р., тоді ж очолив Палату ремісництва Східної Прусії та став радником гауляйтера Східної Прусії у справах ремісництва. У 1937—1941 р. також очолював управління Німецького трудового фронта у Східній Прусії.
Заступник шефа цивільної адміністрації округи Білосток (1 серпня 1941 — 14 лютого 1942), керівник (генеральний комісар) генеральної округи Київ райхскомісаріату Україна (14 лютого 1942 — 6 листопада 1943).
Автор письмової доповіді від 31 травня 1944 про дворічний досвід роботи на посаді керівника генерального округу «Київ». Перша копія цієї доповіді зберігається у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України, друга — у Бундесархіві (Кобленц, Німеччина) й опублікована у збірнику «Україна у Другій світовій війні у документах»[1].
У повоєнні роки керував підприємством, без успіху балотувався у бундестаг від правоконсервативної Німецької імперської партії. За свою діяльність на окупованих теренах не переслідувався.
- ↑ Доповідь Вальдемара Магунії як джерело для дослідження нацистського окупаційного режиму в генеральному окрузі «Київ» (1941—1944) [Архівовано 16 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Михайлюк М. В.: Наукові записки НаУКМА. — 2009. Т. 91: Історичні науки, с. 30-34
|
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |