Велігер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Велігер (від лат. velum – «вітрило» і gerо – «несу»), або вітрильникпелагічна форма лічинок молюсків класів Scaphopoda, Bivalvia і Gastropoda. Велігери є частиною вільно плаваючого планктону. Характерною ознакою велігерів є велум - утворення, що нагадують вкриті віями лопаті. Вони служать для пересування і харчування.

Метаморфоз[ред. | ред. код]

Метаморфоз може тривати до двох днів. У цей час відбуваються великі морфологічні зміни і личинка остаточно пристосовується до перебування в бентосі. Під час метаморфозу зникають такі органи, як передній сенсорний орган і велум. Спочатку велум нерівномірно б'ється і вії відпадають від нього. Потім він поглинається. Остаточного вигляду личинка набуває у метаморфозі, також утворюючи для цього деякі (в залежності від виду) відсутні органи.

Харчування[ред. | ред. код]

Личинкова фаза починається з відкладання яєць і триває аж до метаморфозу дорослішання. Харчується велігер за допомогою війок, які виконують різні функції. Одні направляють їжу в рот, інші - відштовхують сторонні предмети. За способом живлення розрізняють дві форми велігерів - планктотрофи і лецитотрофи. Молюски одного виду можуть виробляти личинки з різним типом харчування, але розвиваються вони в морфологічно ідентичних особин. Особини з неоднаковим типом личинкового розвитку можуть злучатися один з одним.

Планктотрофний спосіб харчування – це коли тварина споживає вільно плаваючі планктонні організми. Планктотрофні личинки вилупляються з яєць меншого розміру, і їх частка в кладці більше. Велігери, що харчуються таким чином, довше залишаються личинками. Довгий личинковий період для них несприятливий, так як смертність збільшується, і ймовірність дожити до метаморфози і стати статевозрілою дорослою особиною знижується.

Лецитотрофні личинки годуються за рахунок запасів поживних речовин, що містяться у самому яйці, не споживаючи нічого іншого до метаморфозу. Хоча зазвичай личинки харчуються тільки одним способом, існують також лецитотрофні велигери, які додатково живляться планктотрофним способом, наприклад, Phestilla sibogea.

Джерела[ред. | ред. код]

• Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров; Редкол.: А. А. Баев, Г. Г. Винберг, Г. А. Заварзин и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1986. — С. 90. — 831 с. — 100 000 экз.