Верхньоволзькі озера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Верхньоволзькі озера - група озер в системі верхньої Волги до впадіння в неї річки Селіжаровка. Найбільші - Волго (площа 61 км ²), Вселуг (30 км ²), Стерж (18 км ²), Пєно (17 км ²) - Верхньоволзьким бейшлотом об'єднані у Верхньоволзьке водосховище.

Верхньоволзькі озера розташовані в Тверській області на північний захід від Селігера довгим ланцюгом, витягнутим спочатку в меридіональному, а потім в широтному напрямку.

Через всю систему озер протікає Волга. У своїй середній частині система озер віддалена від Селігера приблизно на 40 км, а на початку і в кінці наближається до нього на відстань до 10 км. Колись, ймовірно, та і інша водні системи складали єдине ціле[1].

Верхньоволзькі озера, як і озеро Селігер, мають безліч невеликих озер-супутників, що лежать вище за течією Волги і з'єднаних з ними річками або струмками. До них відносяться озера Малий і Великий Верхіти у витоку Волги, озера Стергут, Святе, Кленове, Лапіно, Хвошня, Істошня в околицях Стержа, озера Березуг, Вітбіно, Лопастіци, Осечно, Слаутіно на західному березі Вселуга. Деякі з них, наприклад озеро Вітбіно, розташовані у вузьких западинах і досягають значної глибини.

Примітки[ред. | ред. код]