Вестсайдська історія (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вестсайдська історія (фільм)
Жанр музичний фільм
Режисер Джером Роббінс
Роберт Вайз
Продюсер Сол Чаплін
Роберт Вайз
Сценарист Джером Роббінс
Артур Лорентс
Ернест Леман
У головних
ролях
Наталі Вуд
Річард Беймер
Расс Темблін
Ріта Морено
Оператор Деніел Л. Фапп
Композитор Леонард Бернстайн
Країна Flag of the United States.svg США
Рік  1961
IMDb: ID 0055614

«Вестсайдська історія» (англ. West Side Story) — кінофільм режисерів Роберта Вайза і Джерома Роббінса, знятий в 1961 році. Кіноверсія культового бродвейського мюзикла, створеного нащадками єврейських емігрантів з Російської імперії — композитором Леонардом Бернстайном і поетом Стівеном Сондхаймом. За версією Американського інституту кінематографії, цей фільм є 2-м в списку найкращих мюзиклів усіх часів. У тому числі, стрічка була пропущена радянською цензурою та була допущена до прокату в СРСР. У російському озвученні взяли участь актори Анна Каменкова та Ростислав Плятт.

Сюжет[ред.ред. код]

В основу сценарія покладена класична п'єса Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєта», тільки перенесена в Нью-Йорк XX ст., у часи панування банд в кварталі Вест Сайд. По один бік опиняється Марія, пуерторіканка-емігрантка, по інший - Тоні, який входить в банду білих італійців. Відмінностей від оригіналу мало. Класичні сцени майже повторені, тільки перенесені у нью-йоркську натуру. Перша зустіч Ромео і Джульєти на балу, зустріч Марії і Антонія (Тоні він на англійський лад) відбулась на танцульках, у п'єсі ворогують родини Монтеккі і Капулеті, у фільмі ворогують дві банди, що стали тимчасовими родинами для небезпечної молоді, сцена в саду замінена у фільмі на сцену на вулиці страшного мегаполіса, а мармурові сходи італійського палаца на потворні металеві сходи бідняцького квартала, обшарпані і брудні. Ворожнеча місцевих білих непримиренна з емігрантами пуерторіканцями і має витоки у давній традиції расизму в американському суспільстві. Марія за фільмом відповідає Джульєтті, Тоні - аналог Ромео, а ченця Лоренцо нагадує власною роллю бармен Док. В кінці історії гине лише один Тоні, що першим у банді усвідомив безглузя ворожнечі та намагався примирити ворогуючий натовп. Його прозріння розцінили як слабкодухість, зраду своєї банди і покарали смертю.

Динамічні події фільма переривають майже опереткові і повільні за ритмом арії ( саундтреки ), що мають стати хітами. Власну роль у кінострічці відіграють енергійні і майже дискотечні танці, котрі продовжують лінію образливого протистояння двох банд, небезпечного змагання і демонстрації загроз. Це виглядало шокуюче для прихильників танців у радянських стрічках, де танці — були втіленням балетної ввічливості і шляхетності. Шляхетність у танцях «Вестсайдської історії» відкинута геть, хоча над професіоналізмом виконання масових танців у фільмі попрацювали відмінно.

Суворість подій підкреслила і спроба згвалтувати беззахисну Марію білими американцями у якості покарання за приналежність до пуерторіканців. Вдумливого глядача не можуть привабити після спроби згвалтувати Марію ні білі американці, ні бандиткуваті пуерторіканці, ні холодні стосунки батьків (алкоголіків і невдах) з подорослішавшими дітьми. Це переводило драматичну кінострічку у розряд фільмів з антигероями.

Наприкінці фільма обидві банди повільно уносять померлого Тоні, що було поступкою хеппі енду та ілюзії примирення. Але у примирення двох банд вдумливий глядач не може повірити. Смерть пересічної особи перестала бути важливою подією у містах, а сама смерть нічому не навчає натовп. Трагічна історія приречена на повтори.

У ролях[ред.ред. код]

Зйомки фільму[ред.ред. код]

Фільм знімали на Манхеттені, в районі 61-ї та 110-й вулиці. У той час там був трущобний квартал, який був виселений і призначений до знесення. Перед тим як знести даний квартал, там були зроблені зйомки фільму. В даний час квартал знесений, і на його місці побудований Лінкольн-центр.

Нагороди та номінації[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

Вперше в історії премії «Оскар» режисерська нагорода була розділена між двома людьми.

Номінації[ред.ред. код]

Саундтрек[ред.ред. код]

Музику до фільму написав композитор Леонард Бернстайн (англ. Leonard Bernstein) у співавторстві зі Стівеном Сондхейма (англ. Stephen Sondheim).

Саундтреки:

  • «Maria»
  • «Somewhere»
  • «Tonight»

Також:

  • «Prologue» (Jet song, Tonight, Maria)
  • «Somethings coming»
  • «Dance at the Gym»
  • «America»
  • «Gee officer Crupke»
  • «I feel pretty, oh, so pretty»

Посилання[ред.ред. код]