Вестсайдська історія (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вестсайдська історія (фільм)
Жанр музичний фільм
Режисер Джером Роббінс
Роберт Вайз
Продюсер Сол Чаплін
Роберт Вайз
Сценарист Джером Роббінс
Артур Лорентс
Ернест Леман
У головних
ролях
Наталі Вуд
Річард Беймер
Расс Темблін
Ріта Морено
Оператор Деніел Л. Фапп
Композитор Леонард Бернстайн
Країна Flag of the United States.svg США
Рік  1961
IMDb: ID 0055614

«Вестсайдська історія» (англ. West Side Story) — кінофільм режисерів Роберта Вайза і Джерома Роббінса, знятий в 1961 році. Кіноверсія культового бродвейського мюзикла, створеного нащадками єврейських емігрантів з Російської імперії — композитором Леонардом Бернстайном і поетом Стівеном Сондхаймом. За версією Американського інституту кінематографії, цей фільм є 2-м в списку найкращих мюзиклів усіх часів. У тому числі, стрічка була пропущена радянською цензурою та була допущена до прокату в СРСР. У російському озвученні взяли участь актори Анна Каменкова та Ростислав Плятт.

Сюжет[ред.ред. код]

В основу сценарія покладена класична п'єса Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєта», тільки перенесена в Нью-Йорк XX ст., у часи панування банд в кварталі Вест Сайд. По один бік опиняється Марія, пуерторіканка-емігрантка, по інший - Тоні, який входить в банду білих італійців. Відмінностей від оригіналу мало. Класичні сцени майже повторені, тільки перенесені у нью-йоркську натуру. Перша зустіч Ромео і Джульєти на балу, зустріч Марії і Антонія (Тоні він на англійський лад) відбулась на танцульках, у п'єсі ворогують родини Монтеккі і Капулеті, у фільмі ворогують дві банди, що стали тимчасовими родинами для небезпечної молоді, сцена в саду замінена у фільмі на сцену на вулиці страшного мегаполіса, а мармурові сходи італійського палаца на потворні металеві сходи бідняцького квартала, обшарпані і брудні. Ворожнеча місцевих білих непримиренна з емігрантами пуерторіканцями і має витоки у давній традиції расизму в американському суспільстві. Марія за фільмом відповідає Джульєтті, Тоні - аналог Ромео, а ченця Лоренцо нагадує власною роллю бармен Док. В кінці історії гине лише один Тоні, що першим у банді усвідомив безглузя ворожнечі та намагався примирити ворогуючий натовп. Його прозріння розцінили як слабкодухість, зраду своєї банди і покарали смертю.

Динамічні події фільму переривають майже опереткові і повільні за ритмом арії ( саундтреки ), що мають стати хітами. Власну роль у кінострічці відіграють енергійні і майже дискотечні танці, котрі продовжують лінію образливого протистояння двох банд, небезпечного змагання і демонстрації загроз. Це виглядало шокуюче для прихильників танців у радянських стрічках, де танці — були втіленням балетної ввічливості і шляхетності. Шляхетність у танцях «Вестсайдської історії» відкинута геть, хоча над професіоналізмом виконання масових танців у фільмі попрацювали відмінно.

Суворість подій підкреслила і спроба зґвалтувати беззахисну Марію білими американцями як покарання за приналежність до пуерторіканців. Вдумливого глядача не можуть привабити після спроби зґвалтувати Марію ні білі американці, ні бандиткуваті пуерторіканці, ні холодні стосунки батьків (алкоголіків і невдах) з подорослішавшими дітьми. Це переводило драматичну кінострічку у розряд фільмів з антигероями.

Наприкінці фільму обидві банди повільно уносять померлого Тоні, що було поступкою хеппі енду та ілюзії примирення. Але у примирення двох банд вдумливий глядач не може повірити. Смерть пересічної особи перестала бути важливою подією у містах, а сама смерть нічому не навчає натовп. Трагічна історія приречена на повтори.

У ролях[ред.ред. код]

Зйомки фільму[ред.ред. код]

Фільм знімали на Манхеттені, в районі 61-ї та 110-й вулиці. У той час там був трущобний квартал, який був виселений і призначений до знесення. Перед тим як знести даний квартал, там були зроблені зйомки фільму. В даний час квартал знесений, і на його місці побудований Лінкольн-центр.

Нагороди та номінації[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

Вперше в історії премії «Оскар» режисерська нагорода була розділена між двома людьми.

Номінації[ред.ред. код]

Саундтрек[ред.ред. код]

Музику до фільму написав композитор Леонард Бернстайн (англ. Leonard Bernstein) у співавторстві зі Стівеном Сондхейма (англ. Stephen Sondheim).

Саундтреки:

  • «Maria»
  • «Somewhere»
  • «Tonight»

Також:

  • «Prologue» (Jet song, Tonight, Maria)
  • «Somethings coming»
  • «Dance at the Gym»
  • «America»
  • «Gee officer Crupke»
  • «I feel pretty, oh, so pretty»

Посилання[ред.ред. код]