Вплив на громадську думку
 | Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. |
Громадська думка відіграє важливу роль у процесі розвитку демократичної політичної системи. Політики завжди мають враховувати цей феномен суспільного життя, шукати нові механізми впливу на громадську думку. Також історія знає чимало прикладів маніпуляцій громадською думкою. Елементи її впливу на політику можна знайти в античних Афінах, а процеси модернізації та демократизації перетворили громадську думку на важливий чинник політичного розвитку, від якого залежить не лише кар’єра окремих політиків, а й доля держави. Громадська думка визначає результати електоральних змагань, легітимність політичного та соціального порядку. На формування громадської думки на різних етапах історичного розвитку впливали такі соціальні та політичні інститути, як релігія та родина, освіта та наука, масмедіа та партії, інститути громадянського суспільства та приватної власності. В авторитарних державах конструюється спеціальний механізм тотального впливу на громадську думку – індоктринація, яка охоплює усі без винятку соціальні простори, передусім освіту [1].
Політична рекламістика та пропаганда як технології впливу на громадську думку постійно знаходяться у фокусі політичної науки, також вони є предметом міждисциплінарних досліджень. Соціологіня Е. Ноель-Нойман вивчала «спіраль мовчання» як феномен громадської думки, який впливає на результат виборів. Громадську думку та пряму демократію на сучасному етапі досліджують Рассел Далтон, Вільгельм Бюрклін, Ендрю Дж. Драммонд [2][1]. Вони констатують зниження явки на виборах у демократичних країнах і пов’язують це із незадовільним станом представницької демократії. У праці Стенлі Фельдмана визначено, як переконання та цінності громадян, які не структуруються ідеологічно, формують громадську думку на прикладі трьох переконань: рівних можливостей, економічного індивідуалізму та вільного підприємництва. У книзі Дж. Стімсона «Громадська думка в Америці: настрої, цикли та коливання» зазначено: «Громадська думка має значення» [3][2]. Із цим важко не погодитися, натомість у науковій літературі недостатньо уваги приділяється феномену громадської думки у перехідних суспільствах, а також проблемі впливу політичної реклами та пропаганди на її формування.
У процесі формування громадської думки відбувається суттєві зміни. Передусім вони пов’язані із переходом від індустріального суспільства до інформаційного. Розвиток системи масмедіа, у якій домінують інтернет-комунікації, соціальні мережі та мобільний зв’язок, безпосередньо впливає на формування громадської думки та спричиняє інноваційні зрушення у політичній рекламістиці та пропаганді. Щодо особливостей трансформацій комунікативних технологій у вітчизняних умовах, то вони зумовлюються станом «гібридної війни», або «дифузної війни». На думку Г. Почепцова, «однією з характеристик дифузної війни є її нелінійний характер. Загрозу бачимо за наслідками, не розуміючи її лише на рівні причин. Можна згадати всі кольорові революції, які жодна із влад, проти котрих вони були спрямовані, не сприймала серйозно. Україна проходила через таке нерозуміння вже двічі. Гібридна війна – це насамперед інформаційно-комунікативна технологія, покликана проводити соціальні процеси у чужій країні. Саме під таким кутом зору можна дивитися на гібридну війну» [4]. Це проявляється у персоніфікації соціальних та економічних проблем, акцентуванні уваги громадськості на лініях суспільного поділу: проблемах мови, культури, історичної спадщини. Також відбувається неминуче спрощеня усіх складних соціальних, економічних, політичних і культурних проблем, що використовуються для реклами одних політиків та антиреклами інших. Політична реклама та пропаганда належать до комунікативних технологій формування громадської думки, але реклама – маркетингова технологія, а пропаганда – не маркетингова. «Політична реклама та пропаганда є одними із основних технологій формування громадської думки. Вони належать до комунікативних технологій, тому що передбачають використання комунікації як інструменту впливу» [5].[3]
Трансформації впливу політичної рекламістики та пропаганди на громадську думку у сучасних умовах зумовлені декількома факторами, передусім глобальним переходом від індустріального до інформаційного суспільства. У вітчизняному контексті важливим фактором є «гібридна», або «дифузна» війна. Вона посилює невизначеність для індивідів, робить їх більш вразливими для маніпуляцій. Сучасні комунікативні технології зосереджуються на емоційній складовій частині, у них переважає розважальний контент. І якщо у демократичних країнах вплив пропаганди та політичної рекламістики на громадську думку урівноважується раціональними політичними дебатами, то на пострадянському просторі їх панування є необмеженим.