Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/АФОН

АФОН

(Свята гора) — правосл. монастирський комплекс у Пн.- Сх. Греції, на п-ові Халкідікі. Перші поселення християн-анахоретів, які започаткували первісну форму афонського чернецтва та його к-ру, з’явилися тут у 5—6 ст. Наприкінці 1 тис. н. е. став визначним осередком чернецтва, що мав вел. вплив на сх.-християн. світ. Від 1046 називається Святою горою. Після запровадження християнства у Київ. Русі (див. Хрещення Київської Русі) за кн. Володимира Святославича на А. з’явилися перші рус. поселенці. Бл. 1030 вони заснували тут монастир Успіння Богородиці (Ксілургу), вихованцем якого був преподобний Антоній Любецький (див. Антоній Печерський). З А. вийшли також ченці, які в 60-х рр. 11 ст. заснували Святогорський Зимненський монастир поблизу Володимира (нині м. Володимир-Волинський). 1169 рус. ченцям на Святій горі було надано монастир св. Пантелеймона, який у джерелах називається Руссиконом, або Старим Руссиком. Бл. 1745 на землях грец. Пантократорського монастиря виник скит св. пророка Іллі, заснований Паїсієм Величковським.

Нині адм. кер-во монастирським комплексом на А. здійснюється святою общиною, до якої входять представники монастирів, що там розташовані. Вища юрисдикція належить Константинопольському патріархату. На цій заповідній тер. функціонує понад 20 великих давніх монастирів і приблизно стільки ж чернецьких скитів. Тут постійно мешкає бл. 2 тис. ченців.

Література

• Приселков М.Д. Афон в начальной истории Киево-Печерского монастыря. «Известия Академии наук СССР. Серия литературы и языка», 1912, т. 18, кн. 3;
• Соловьев А.В. История русского монашества на Афоне. «Записки Русского научного института в Белграде», 1932, вып. 7;
• Ричка В. Дзвони Афону. «Всесвіт», 1996, № 1.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: В.М. Ричка; url: http://history.org.ua/?termin=Afon; том: 1