Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Алупка

АЛУПКА

(давня назва Алубіка, Люпіко) — місто АР Крим, підпорядковане Ялтинській міськраді. Розташов. на Пд. березі Криму, на схилах Кримських гір, біля підніжжя г. Ай-Петрі, за 17 км від Ялти та за 70 км від Севастополя. Нас. 10,2 тис. осіб (2001).

Перша письмова згадка А. належить до 960: хозарський правитель Йосиф в листі до візира кордовського халіфа (Іспанія), перелічуючи підвладні йому населені пункти крим. узбережжя, згадує Алубіку. В 14 ст. місто — під владою генуезців; на їхніх картах воно значиться як невеликий порт під назвою Люпіко. 1475 генуезькі колонії були розгромлені турками. В султанських документах А. згадувалася як маленьке с-ще.

1783 А. в складі Криму приєднана до Російської імперії. Належала кн. Г.Потьомкіну. Від 20-х рр. 19 ст. тут розбудовується г-во М.Воронцова (з палацом та парками). 1921—45 — у складі Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки. Від 1938 — місто. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 від 8 листоп. 1941 по 16 квіт. 1944 окуповане гітлерівцями. Од 1954 — у складі УРСР.

А. — кліматичний курорт. У місті — 13 санаторно-курортних закладів (один з найбільших — «Сонячний» ім. О.Боброва).

А. — батьківщина двічі Героя Радянського Союзу С.Амет-хана. У місті — Алупкинський історико-архітектурний заповідник.

Література

ІМіС УРСР. Кримська область. К., 1974;

• Тимофеев Л.И.,
• Царин А.П. Алупка: Путеводитель. Симферополь, 1985;
• Ена В.Г. и др. Южный берег Крыма: Путеводитель. Симферополь, 1996; Все о Крыме. Ежегодное справочно-информационное издание. Х., 1998.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: Я.В. Верменич; url: http://history.org.ua/?termin=Alupka_mst; том: 1