Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Беринда Памво

БЕРИНДА Памво

(світське ім’я – Павло; між 1555 та 1560 – 23(13). 07.1632) – укр. поет, друкар, гравер, лексикограф. Невідомо, де здобув освіту, але був блискучим знавцем церковнослов’ян., грец. й лат. мов. Розпочав свою діяльність як друкар і гравер у Стрятинській друкарні та Крилоській друкарні, заснованих єпископом Галицько-Львів. Г.Балабаном, де за його участі було видано «Служебник» (1604), «Требник», «Євангеліє учительне» (обидві – 1606). Тут же став укладати свій «Лексіконъ славеноросскій и именъ тлъкованіє», над яким працював протягом багатьох років. Переїхав до перемишльського єпископа Михайла Копистенського. 1613 згаданий у прибутково-видаткових книгах Львівського братства як чл. братства, чернець Памво. Очолив Львівську братську друкарню, де видав книгу «Іоанна Златоустого о священстві» (1614) та власні вірші «На Рождество Христа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа для утіхи православним християнам» (1616) з присвятою львів. єпископу Є.Тисаровському. Їх декламували учні братської шк. як коляду владиці. Є.Плетенецький запросив його до Києва для організації книговидавничої справи. Незабаром разом із сином Лукашем і братом Стефаном переїхав до Києва. Був ред. першого вид. «Часослова» Києво-Печерською друкарнею. Виправляв і звіряв з грец. виданнями тексти вперше виданих церковнослов’ян. мовою «Бесід Іоанна Златоустого на 14 послань св. ап. Павла» (1623) та «Бесід Іоанна Златоустого на діяння св. апостолів» (1624), брав участь у підготовці ін. лаврських видань. Автор передмов, присвят, післямов, йому належать кілька гравюр, вміщених у виданнях Стрятинської друкарні та лаврської друкарні. Сім гравюр із текстами, підписаних монограмою «ПБ», видані окремо (1626–29). 1627 власним коштом опублікував «Лексикон...», в якому бл. 7 тис. слів церковнослов’ян. мови перекладено або витлумачено укр. розмовною мовою. Словник використовувався в шкільній практиці, перевиданий 1653 друкарнею Кутеїнського монастиря біля м. Орша (нині місто в Білорусі). Б. представляв укр. культ.-освіт. рух, який не поривав з греко-слов’ян. традиціями, але був орієнтований на засвоєння досягнень латиномовної зх.-європ. к-ри.

П. у Києві, похований у Києво-Печерській лаврі.

Твори

Лексикон словенороський. К., 1961; Вірші. В кн.: Українська поезія. Кінець XVI – початок XVII ст. К., 1978.

Література

• Німчук В.В. Староукраїнська лексикографія в її зв’язках з російською та білоруською. К., 1980;
• Степовик Д.В. Українська графіка XVII–XVIII століть: Еволюція образної системи. К., 1982.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: О.М. Дзюба.; url: http://history.org.ua/?termin=Berynda_P; том: 1