Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Братерство Тарасівців»

«БРАТЕРСТВО ТАРАСІВЦІВ»

– таємна революц. орг-ція, ств. влітку 1891 харків. студентами І.Липою, М.Байздренком, М.Базькевичем і студентом Київ. ун-ту В.Боровиком. Працюючи під час канікул в комісії з перепису нерухомого майна Полтав. губ., вони відвідали м. Канів і заснували нац. укр. таємну орг-цію. Залишаючись таємною орг-цією, тарасівці незабаром об’єднали навколо себе гурток студентів з бл. 30 різних харків. навч. закладів на засадах необхідності широкої праці задля нац. відродження України, який отримав назву «Молода громада». Кер-во здійснювали тарасівці І.Липа та М.Яценко, тісно співпрацюючи з просвітницьким гуртком С.Русової й О.Русова. На поч. 1890-х рр. ідеї харків. «Б.т.» поширилися в ін. містах України. У Києві В.Боровик створив тарасівський гурток у складі Є.Тимченка, М.Міхновського, М.Кононенка, О.Черняхівського, В.Самійленка, в Одесі тарасівські ідеї пропагував А.Сигаревич, у Полтаві – М.Шемет і Д.Дробиш, у Чернігові – М.Коцюбинський, в м. Олександрія діяв зв’язаний з харків. тарасівцями гурток у складі М.Косюри, І.Козубова, О.Нікольського, М.Васька, Г.Мальської, Я.Зерницького та ін. Харків. «Б.т.» мало свій Статут, розроблений його засн. ще 1891. Навесні 1893 він був обговорений на зборах «Молодої громади» і в квіт. того ж року опубл. у львів. ж. «Правда» під назвою «Profession de foi молодих українців», ставши першою викладеною на папері нац. програмою укр. революц. молоді. Висунуті в ній політ. вимоги – знищення нац. гноблення, єдність галицьких і рос. українців, відродження укр. нації, автономія всіх націй Російської імперії тощо – згодом досить виразно позначилися в програмах « Загальної безпартійної української організації», Української демократичної партії, Української радикально-демократичної партії й Української радикальної партії.

Відчуваючи крайню потребу в політ. літ., «Б.т.» ранньої весни 1893 на зібрані серед студентів кошти з допомогою дружини І.Франка О.Франко придбало в Галичині 3 пуди 30 фунтів заборонених в Росії видань і переправило їх до Харкова. Однак поліції вдалося виявити цей транспорт нелегальної літ. і простежити за тим, хто його отримав і почав розпов- сюджувати. 1 трав. 1893 у Харкові були проведені масові обшуки й арешти серед тарасівців і молодогромадівців (див. Громади). До справи було притягнуто 24 особи, у т. ч. подружжя Русових і всі тарасівці. Майже півтора року тривало слідство, в ході якого завдяки мужності заарештованих поліції так і не вдалося виявити в середовищі студентської громади її кер-ва. 24 листоп. 1894 заарештованим було оголошено царський вирок, за яким майже всі вони підлягали різним строкам тюремного ув’язнення і кількарічному гласному поліцейському наглядові за місцем проживання, але поза межами столиць, губ. та університетських центрів.

Література

• Липа І. Братерство тарасівців. Спомини. «ЛНВ», 1925, № 7–8; Нариси з історії українського національного руху. К., 1994.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: Ю.П. Лавров.; url: http://history.org.ua/?termin=Braterstvo_Tarasivtsiv; том: 1