Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Бриген Олександр Федорович фон дер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

БРИГЕН Олександр Федорович (Фрідріхович) фон дер

(1792–09. 07(27.06).1859) – декабрист, військовик, чиновник, історик, ма- сон. Н. у м. Санкт-Петербург. Зі шляхетного ліфляндського роду. Син офіцера рос. армії (у минулому – придворного в Речі Посполитій) Фрідріха Ернста фон дер Бригена (1752–97) та його дружини Марії, в дівоцтві – Мікешиної. Хрещеник рос. поета Г.Державіна. Освіту здобув у Петровському уч-щі та приватному пансіоні (обидва – у м. С.-Петербург). На військ. службу вступив підпрапорщиком лейб-гвардії Ізмайловського полку 26(14) груд. 1808. Від 1811 – офіцер цього полку.

Учасник Війни 1812. 1813 – в антинаполеонівському зарубіжному поході, двічі був поранений. 1814 – з рос. гвардією у Парижі. Повернувся до С.-Петербурга в лип. 1814. Штабс-капітан, командир роти (1816), капітан (1819), полковник (1820). Від верес. 1821 у відставці. Нагороджений золотою шпагою з написом «За хоробрість» (1812), кавалер орденів св. Володимира 4-го ст. з бантом та прусського Залізного (Кульмського) хреста (1813).

Близький друг 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Ф.Толстого, Ф.Глинки, М.Тургенєва (див. Тургенєви).

Одружився з дочкою Михайла Миклашевського Софією, мешкав у м-ку Панурівка Стародубського пов. Черніг. губ. (нині село Брянської обл., РФ). Зібрав велику б-ку. Цікавився минулим України. Витяг з «Історії русів», що її збирався видати з власними критичними зауваженнями, наді- слав К.Рилєєву 21 жовт. (ст. ст.) 1825.

Чл. Союзу благоденства з 1818 (в кер-ві його Корінної управи з 1819). У Пн. т-ві (див. Декабристів рух) з 1821, контактував з Пд. т-вом (1825). Заарештований 22(10) січ. 1826. За тиждень був допроваджений до Петропавловської фортеці (утримувався до 27(15) лют. 1827).

Покараний Миколою I за 7-м розрядом на каторжні роботи до Сибіру. Від 27(15) квіт. 1827 – у Читинському острозі, з літа 1828 – у м. Пелим Тобольської губ. (нині село Свердловської обл., РФ), з весни 1836 – у м. Курган (нині РФ). Від 1838 служив там канцеляристом. Від 1848 – засідатель окружного суду. Подарував місц. уч-щу переслані йому книги. Перекладав з різних мов, зокрема з англ. – на франц., з лат. та нім. – на рос., в т.ч. переклав «Записки» Юлія Цезаря, супроводивши власною статтею «Жизнь Кайя Юлия Кесаря и взгляд на его характер». Склав нотатки про заслання Б.-К.Мініха до Пелима (викладені 1833 в листах М.Лореру та декабристу Андрію Розену), про походження Павла I (опубл. 1861 у Вільній російській друкарні без підпису). 1850 за рішучий захист огульно звинуваченої людини (пізніше виправданої Сенатом) переведений до м. Туринськ (нині місто Свердловської обл., РФ). З 1855 – знов у Кургані. 1856 в чині титулярного радника взяв відставку.

Амністований Олександром II, 1857 вирушив до старшого сина Михайла. В його маєтку Слоут (нині село Глухівського р-ну Сум. обл.) перебував з 2 серп. (21 лип.). Від поч. 1858 – у м. Петергоф (нині Петродворець, С.-Петерб. міськради, РФ) з дочкою Любов’ю та її чоловіком Василем Гербелем (братом М.Гербеля), а восени з ними переїхав до С.-Петербурга. Мав у першому (законному) шлюбі четверо дітей, у другому – з сибірською селянкою Олександрою Томниковою – п’ятеро.

П. у м. С.-Петербург.

Твори

[ред. код]

Письма. Исторические сочинения. Иркутск, 1980.

Література

[ред. код]
  • Жуков А.И. Декабристы в Кургане. Курган, 1973;
  • Рощевский П.И. Декабристы в Тобольском изгнании. Свердловск, 1975; Восстание декабристов: Документы, т. 14. М., 1976;
  • Тальская О.С. К истории перевода А.Ф.Бриггеном «Записок» Гая Юлия Цезаря. В кн.: Сибирь и декабристы, вып. 3. Иркутск, 1983;
  • Її ж. Письма декабриста А.Ф.Бригена в III отделении. В кн.: Политическая ссылка в Сибири: XIX – начало ХХ в. Новосибирск, 1987;
  • Шиловцова В.С. А.Ф. Бригген о кризисе и падении Римской республики. В кн.: Декабристские чтения. К., 1988.

Джерела

[ред. код]

Автор: П.Г. Усенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Brygen_O; том: 1