Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Бібліотека Національна імені В. І. Вернадського

БІБЛІОТЕКА НАЦІОНАЛЬНА УКРАЇНИ ІМЕНІ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

– гол. всеукр. книгозбірня, заг.-держ. комплексний наук.-інформаційний, наук.-дослідний, наук.-методичний та культ.-просвітницький центр, найбільше за обсягом документно-інформаційних ресурсів книгосховище України.

Днем заснування б-ки вважається 15(02) серп. 1918. Саме тоді гетьман П.Скоропадський підписав ухвалений Радою міністрів Української Держави закон «Про утворення Фонду Національної бібліотеки Української Держави», опубл. 21(08) серп. 1918 у «Державному вістнику». Вказувалося, що для заснування Нац. б-ки Укр. Д-ви в м. Київ утворюється «Фонд Національної бібліотеки», в ньому «мають бути зібрані всі пам’ятки духовного життя українського народу і України». Міністрові освіти і мист-в, яким тоді був М.Василенко, доручалося розробити і внести на затвердження РМ статут і штати Нац. б-ки, створити Тимчасовий к-т для її заснування і звернутися «до всієї людності Української Держави з закликом про підтримання цієї справи й відкрити загальну передплату для побільшення Фонду». Для б-ки з коштів Держ. скарбниці виділялося 500 тис. карбованців.

Із 23 серп. 1918 до 8 квіт. 1923 активно і плідно функціонував Тимчасовий к-т для заснування Нац. б-ки Укр. Д-ви (назва к-ту не раз змінювалася), до якого увійшли видатні вчені та діячі к-ри, зокрема В.Вернадський, С.Єфремов, Г.Житецький, А.Кримський, В.Кордт. Діяльність б-ки організовувалась та підтримувалась силами відомих учених і культ. діячів – М.Василенка, Д.Багалія, П.Стебницького, П.Тутковського, В.Міяковского, В.Липського, Д.Граве та ін.

Величезну роботу зі створення Нац. б-ки України провів В.Вернадський. Перебуваючи в Києві у зв’язку з організацією УАН, він одночасно очолював і Тимчасовий к-т із заснування б-ки. Як і в модель створюваної Акад., так і в модель б-ки він заклав організаційні принципи установ заг.-нац. і світ. значення, зокрема, б-ка мала бути триєдиним комплексом – бібліотечним, інформаційним, освітнім.

В.Вернадський вникав у всі деталі бібліотечної справи: від обміну літ., організації читальних залів і каталогів до наук. бібліотечної роботи. Особисто займався комплектуванням, закупівлею бібліотечних колекцій, організацією передачі Нац. б-ці б-к закритих установ, видачею охоронних грамот для б-к, посилав гінців за кордон для пошуків і закупівлі найновішої літ. чи рукописів та стародруків.

Концепція Нац. б-ки була викладена у «Відозві від Тимчасового Комітету для заснування Національної бібліотеки Української Держави в Києві». «Завдання цієї бібліотеки,– говорилось у відозві, – те, щоб закласти на Вкраїні велику книгозбірню всесвітнього типу, яка гуртувала б у собі все, що витворено людською думкою та знаттям по всіх науках, – таку книгозбірню, щоб давала спромогу, не виїздячи з країни, познайомитися в як найповнішій мірі з світовою літературою по всіх паростях людського знаття, писаною геть усіма мовами». Крім цього, спец. завданням ставилося закласти укр. від. (Ucrainica), присвячений літ. про Україну та укр. народ, і в ньому збирати все, що друкувалося будь-коли і будь-де укр. мовою, літ., писану всіма мовами про історію і к-ру укр. народу, про народи, які живуть на тер. України, про природу України та ін. Б-ці ставилось в обов’язок збирати укр. рукописи, архіви «усіх діячів духовного життя українського народу, де б вони не жили і діяли», стати не лише книгозбірнею, а й наук. книгознавчою, бібліографічною, освітянською, культ.-просвітницькою установою, довідковим, інформаційним, каталогізаційним центром. Мета?–?домогтися того, «щоб Національна бібліотека зробилася не тільки могутнім і великим розсадником світла знаття та культури на рідній нам Україні, ба й великою інституцією всесвітньою».

На основі записки Вернадського розроблено й прийнято Статут б-ки. Встановлювалась загальнодоступність і безплатне користування бібліотечними фондами. До обов’язків б-ки входила підготовка зведеного каталогу, де б були відображені книжки всіх книгозбірень України. На неї поширювалися всі пільги, що передбачалися для Академії. З ініціативи В.Вернадського було встановлено, що Нац. б-ка одержує безплатно по два примірники всіх видів видань з усіх друкарень України.

У 1920–30-ті рр. в б-ці працювали відомі укр. вчені: Д.Балика, Г.Житецький, Б.Зданевич, В.Козловський, Ф.Максименко, С.Маслов, Ю.Меженко, С.Постернак, П.Попов, М.Сагарда, Є.Ківлицький, М.Ясинський та ін. Вони створили не тільки бібліотечну , а й наук. установу, яка мала всебічно, ґрунтовно вивчати книгу. Ця концепція забезпечила подальший оригінальний і самобутній розвиток творчого організму б-ки, яка з роками стала гол. осередком у країні не тільки бібліографічної діяльності, а й центром комплексу наук. дисциплін: бібліотеко-, книго-, бібліографознавства, інформатики.

Впродовж 1918–96 рр. б-ка як держ. інституція і складова частина АН (див. Національна академія наук України) не раз змінювала свої функції, напрями діяльності та назви: Нац. б-ка Укр. Д-ви (1918), Нац. б-ка України у місті Києві при УАН (1919); Всенар. (Нац.) б-ка України при ВУАН у м. Києві (1919–20); Всенар. б-ка України в Києві (1920– 34); Держ. б-ка ВУАН (1934–36); Б-ка АН УРСР (1936–48); Держ. публічна б-ка УРСР (1948–65); Центр. наук. б-ка АН УРСР (1965–88); з 1988 – Центр. наук. б-ка АН УРСР ім. В.І. Вернадського. Указом Президента України від 5 квіт. 1996 їй надано статус нац. та перейменовано в Нац. б-ку України імені В.І. Вернадського (НБУВ). Водночас вона залишилась у підпорядкуванні НАН України, входить до її Від-ня історії, філософії й права.

1993 розроблено нову концепцію структури і функцій б-ки, спрямовану на оптимізацію використання її багатоаспектних потенційних можливостей як заг.-держ. наук.-інформаційного комплексу, найзначнішого за документними ресурсами книжкового та рукописного держ. сховища України, а також провідної у своїй галузі н.-д. установи, яка вирішує коло взаємопов’язаних книго-, бібліотеко-, бібліографо-, архівознавчих, наук.-інформаційних та ін. питань. У новій структурі б-ки функціонують ін-ти та центри, які забезпечують комплексне вирішення завдань збирання, зберігання й використання документної інформації та документно-інформаційних ресурсів: створено п’ять НДІ (бібліотекознавства, укр. книги, рукопису, архівознавства, біографічних досліджень) та чотири центри (бібліотечно-інформаційних технологій, консервації і реставрації, культ.-просвітницький, ред.-видавничий). Новий зміст діяльності б-ки зумовив необхідність підготовки кадрів вищої кваліфікації. В б-ці відкрито аспірантуру, докторантуру та спеціалізовану раду із захисту канд. і докторських дисертацій. За 10 років б-ка підготувала понад 50 д-рів і канд. наук у галузі книго-, бібліотеко-, бібліографознавства, інформатики.

Для розвитку нац. та наук.-інформаційних функцій НБУВ в її структурі створено також такі підрозділи: уже згаданий Фонд президентів України, де збираються, зберігаються і впроваджуються до наук. й культ. обігу документні матеріали, що відображають політ. і держ. діяльність та життя президентів України; Нац. юрид. б-ка, яка діє на основі Положення, затвердженого постановою КМ України від 31 січ. 2000 і має на меті формування інформаційних ресурсів у галузі законознавства та права, обслуговування ними споживачів інформації різних категорій; Служба інформаційно-аналітичного забезпечення ор-ганів держ. влади, на основі якої розгортається комплексна аналітична, прогностично-консультаційна система, покликана інформаційно й аналітично забезпечувати процеси реформування укр. сусп-ва і на базі документних матеріалів та електронних потоків інформації аналізувати політ. й соціально-екон. процеси в Україні, процеси державотворення тощо.

НБУВ виступила ініціатором в розробленні програми видання книжкової серії «Президентська бібліотека: Духовні першоджерела України». Положення про цю серію затверджено Указом Президента України від 25 трав. 1999 за № 567/99.

НБУВ видає низку фундаментальних наук. праць у галузі історії к-ри, нац. бібліографії, рукописної та книжкової спадщини, історії книги й бібліотечної справи, серію друкованих каталогів і покажчиків спеціалізованих фондів (рукописних, нотних, образотворчих, картографічних видань, вітчизн. та іноз. періодики), стародруків й рідкісних видань, колекцій, наук.-практичний і теор. ж. «Бібліотечний вісник», збірники «Наукові праці НБУВ», «Рукописна та книжкова спадщина України», «Українська «біографістика», «Библиотеки национальных академий наук: проблемы функционирования, тенденции развития» (орган Ради директорів наук. б-к та інформаційних центрів академій наук – членів Міжнар. асоц. академій наук – МААН), аналітичний ж. «Україна: події, факти, коментарі», два щоденних інформаційних бюлетеня: «Резонанс» (на основі аналізу матеріалів Інтернет-видань про Україну) та «Україна регіональна сьогодні» (на базі аналізу джерел інформації в областях України). Від 1999 НБУВ спільно з Ін-том проблем реєстрації інформації НАН України щоквартально видає укр. реферативний ж. «Джерело», який виходить у трьох галузевих серіях.

НБУВ – чл. багатьох міжнар. та вітчизн. бібліотечних об-нь: Міжнар. федерації бібліотечних асоц. та установ, Конф. європ. нац. б-к, Бібліотечної асамблеї Євразії, Міжнар. асоц. муз. б-к, архівів і документних центрів. На базі книгозбірні НБУВ діють професійні об-ня: Асоц. б-к України, Рада директорів наук. б-к та інформаційних центрів академій наук – членів МААН та Укр. біографічне т-во. Б-ка здійснює книгообмінні зв’язки з 1105 наук. установами в 66 країнах світу, щорічно проводить міжнар. конф., симпозіуми, наради з актуальних питань розвитку діяльності б-к в сучасному світі, інформаційної діяльності наук. б-к та інформаційних центрів.

Фонд НБУВ (майже 14 млн одиниць зберігання – од. зб.) універсальний як за змістом, так і за видами документів. Тут є інформація на різних носіях – від клинописних табличок і єгип. папірусів (3 тис. до н.е.) до електронних баз і банків даних. Зібрано абсолютну більшість того, що видано укр. мовою і мовами ін. народів в Україні. НБУВ активно поповнюється виданнями й архівами української діаспори. Серед унікальних пам’яток писемності в б-ці зберігаються, зокрема, Київ. глаголичні листки (10 ст.) – один із найдавніших вітчизн. рукописів, Пересопницьке Євангеліє (1556–61) – перший пер. євангельського тексту укр. книжною мовою, книжка «батька історії» – давньогрец. історика Геродота «Історія» (вид. 1494), в одному з розділів якої описане життя степових скіфів-землеробів та ін. племен на тер. України в 5 ст. до н.е., та багато ін. У НБУВ представлені пам’ятки зх.-європ. книгодруку 15–16 ст., інкунабули, палеотипи, книжкова продукція знаменитих європ. фірм – Альдів (див. Альдини), Етьєнів, Плантенів, Ельзевірів; одне з найбільших у країні зібр. книг кириличного друку; першодруки і стародруковані книги з Моск. друкарні, Львівської братської друкарні, Острозької друкарні, Києво-Печерської друкарні, Почаївської друкарні, 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Віленської друкарні, Новгород-Сіверської друкарні, зокрема моск. «Апостол» (1554) і «Апостол львівський 1574 І.Федорова, Віленське «Євангеліє» П.Мстиславця (1575), « Требник» Петра Могили 1646. У фонді бібліотечних та істор. колекцій зберігаються різні великі бібліотечні зібр. минулого (б-ки Київської духовної академії, Ун-ту св. Володимира, Острозької академії та ін.) та менші за обсягом збірки істор. колекцій – систематизовані книжкові зібр. відомих осіб, які мають значну історико-культ. цінність. Серед найцікавіших істор. колекцій вирізняються: б-ка останнього польс. короля Станіслава-Августа Понятовського, відома під назвою Королів. б-ка – «Регія»; родове зібр. польс. вченого і мецената кн. Юзефа Олександра Яблоновського; колекція відомих польс.-литов. держ. і освіт. діячів графів Йоахима та Адама Хрептовичів, яка складалася протягом 2-ї пол. 18 – поч. 19 ст.

Зал картографії – єдиний в Україні спеціалізований бібліотечний підрозділ, який обслуговує читачів картографічними виданнями й матеріалами з геодезії, картографії, геології, географії та ін. наук про Землю. У масиві досить унікального картографічного фонду різноманітні карти, атласи, плани, картограми та ін. матеріали 16 ст., вітчизн. й зарубіжні, різні за мовами, тематикою, призначенням і виготовленням.

Газетні фонди НБУВ – єдиний спеціалізований архів цього виду друку в Україні. Укр. газети представлено від 1818 – «Харьковские известия» (вид. Харків. ун-ту), рос. від 1732 («Санкт-Петербургские губернские ведомости»), іноз. – з 1728 («Gazeta Warszawska» – «Варшавська газета»). Перша газета, що виходила укр. мовою – «Хлібороб» (1905, Лубни). Загалом газетні фонди НБУВ налічують бл. 182 тис. річних комплектів газет.

Зібрання від. зарубіжної україніки, заснованого 1991, стало доступним для широкого кола читачів після скасування тривалої держ.-парт. (комуніст.) цензури та головлітівських заборон. Воно містить праці українців, вид. укр. мовою, дослідження про українців та Україну, виданих поза її сучасними межами.

Фонди від. формування муз. фонду – найбільше нотосховище в Україні і одне з найбагатших у світі – налічує бл. 225 тис. од. зб. Зібр. нот охоплює вид. від 2-ї пол. 17 ст., здебільшого це всі види нотної продукції, що видавалися й видаються в Україні. Особливою цінністю фонду є колекція нот із зібр. роду Розумовських. Вони датуються 2-ю пол. 18 – серед. 19 ст. і походять з більшості країн Європи. Багато з них рідкісні й унікальні, єдині в світі.

Фонд від. образотворчих мист-в містить понад 262 тис. од. зб. різноманітних мистецьких творів людства, в т.ч. й нас. України, від 17 ст. і до наших днів: лубки, гравюри, різноманітні ілюстрації місцевостей, архіт. пам’яток, істор. подій, книги, журнали, альбоми, репродукції мистецьких творів, листівки, плакати, портрети.

Зібр. від. юдаїки (бл. 142 тис. од. зб.) складається з багатьох колекцій єврейс. літ. та рукописів. Тут зберігаються архіви єврейс. т-в, що існували на тер. України, й приватні архіви, пам’ятки друку, книжкові, журнальні, газетні видання. Серед архів. фондів є документи та творчі матеріали А.Гаркаві, Н.Бакета, Шолом-Алейхема, М.Береговського та багатьох ін. діячів єврейс. к-ри.

У від. довідково-бібліографічного обслуговування зібрано понад 250 тис. од. зб. найрізноманітніших джерел інформації: вітчизн. та зарубіжні енциклопедії, заг. й галузеві довідники і бібліографічні покажчики, нац. бібліографії зарубіжних країн, бібліографічні, реферативні, оглядово-аналітичні вид. органів наук.-тех. інформації міжнар. інформаційних центрів.

У бібліотечних колекціях й архів. фондах зберігаються книжки та рукописи видатних укр. істориків: Д. Багалія, М.Василенка, М.Грушевського, І.Гуржія, К.Гуслистого, В.Іконникова, О.Левицького, М.Петровського, Д.Яворницького та ін.

Щодня бл. півтори–дві тисячі користувачів працюють у 20 заг. та спеціалізованих читальних залах (гуманітарних, природничих і тех. наук, нових надходжень, вітчизн. й зарубіжної періодики, довідково-бібліографічних видань, публікацій ООН, Австрійс., Іранської б-к, дисертацій та видань на мікроносіях, бібліотекознавчої літ., зарубіжної україніки, стародруків й рідкісних видань, рукописів, газетних, нотних, картографічних видань, естампів і репродукцій, сходознавства, бібліотечних зібрань та істор. колекцій).

НБУВ формує власні електронні ресурси та забезпечує доступ до світ. інформаційних мереж. На вебсайті НБУВ представлено каталог поточних надходжень до б-ки (з 1994), картотеки видань світ. репертуару (з 1980), заг.-держ. реферативна база даних наук. видань України (з 1998), 16 тис. повнотекстових електронних документів.

До послуг користувачів у Інтернет-залі і в довідково-бібліографічному від. – діючі в Україні електронно-інформаційні системи. Через Інтернет відвідувачі НБУВ можуть зайти на будь-які бази даних світу, що є у відкритому доступі.

У НБУВ з самого початку її існування нагромаджуються рукописи докторських і канд. дис., у т.ч. на істор. теми, що захищаються в Україні, автореферати дис., що захищалися в СРСР. З 1999 ведеться електронна база рефератів, опубл. в Україні наук. книг і статей на істор. теми. Б-ка має також текстові й електронні реферативні бази Ін-ту наук. інформації США та Ін-ту наук. інформації з сусп. наук Росії.

Стратегія розвитку НБУВ – створення мультиресурсної бази й організація мультисервісного інформаційного обслуговування, в т.ч. з істор. тематики.

Фонди рукописів, стародруків, рідкісних видань, істор. колекцій, архів. фонд та депозитарій НБУВ занесено до переліку наук. об’єктів, що становлять нац. культ. надбання України. НБУВ має свідоцтво Мін-ва освіти і науки України про внесення її до Держ. реєстру наук. установ, яким надається підтримка д-ви.

Б-ка розміщується в кількох приміщеннях: в Головному корпусі (Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3) розташов. Фонд президентів України, осн. фонди літ., алфавітний та систематичний каталоги, абонемент, читальні зали літ. природничого й тех. профілю, гуманітарного профілю, юрид. б-ка, зали довідково-бібліографічного обслуговування, картографічних видань, періодики, нових находжень, дисертацій, бібліотекознавчої літ., зарубіжної україніки, публікацій ООН, Австрійс. та Іранська б-ки. В Центрі бібліотечно-інформаційних технологій у комп’ютерному залі читачам надається доступ до електронних ресурсів б-ки та мережі Інтернет.

У філії № 1 (Київ, вул. Володимирська, 62) зберігаюється історико-культ. фонди та працюють читальні зали відділів: стародруків та рідкісних видань, бібліотечних зібрань та істор. колекцій, образотворчих мист-в, формування муз. фонду, газетних фондів та фонду юдаїки, рукописів, архівного фонду НАН України.

У філії № 2 (просп. Вернадського, 79) здійснюється оперативне обслуговування читачів Академмістечка.

Література

Центральна наукова бібліотека імені В.І. Вернадського Академії наук України, 1918–1993 рр.: Біблі- ографічний покажчик. К., 1993; Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. В кн.: Бібліотеки Національної Академії наук України. К., 1996;

• Онищенко О., Попроцька В. Наукова діяльність Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (1993–1998). «Бібліотечний вісник», 1998, № 3;
• Дубровіна Л.А., Онищенко О.С. Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського в 1918–1988 рр.: основні етапи розвитку. «Бібліотечний вісник», 1998, № 5;
• Їх же. Історія Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського. 1918–1941. К., 1998; Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, 1918–1998: Бібліографічний покажчик літератури за 1993–1998 рр., К., 1998;
• Онищенко О., Попроцька В. Основні підсумки наукової діяльності. Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. «Бібліотечний вісник», 2000, № 2;
• Дубровіна Л.А., Онищенко О.С. Історія Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського (1941–1964). К., 2003.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: О.С. Онищенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Biblioteka_Vernadskoho; том: 1