Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Всеукраїнський повстанський комітет
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПОВСТАНСЬКИЙ КОМІТЕТ 1921
(Центральний український повстанський комітет, Цупком) – підпільний військ.-політ. центр з кер-ва укр. антибільшовицьким рухом опору на тер. УСРР. Ств. 18 берез. у Києві. Повинен був забезпечити підготовку, початок та успішний хід заг.-укр. повстання проти більшовицького режиму, результатом якого було б відновлення суверенної Української Народної Республіки. У політ. плані він орієнтувався на уряд С.Петлюри, а у військ.-оперативному – на створений на польс. боці кордону Повстанський партизан. штаб на чолі з Ю.Тютюнником.
За короткий час після утворення в.п.к. Київ. ГубЧК через агентуру дізналася про його існування та діяльність, яку почала відстежувати та блокувати. Це спричинилося до перманентних змін у складі в.п.к. Спочатку він був таким: I.Чепілко (голова), О.Грудницький (уповноважений з військ. справ), Данчевський (уповноважений у зв’язках з периферією), С.Махиня, Ф.Наконечний (секретар, уповноважений у закордонних зв’язках). К-т безпосередньо контактував з підпільною Київ. міськ. військ. орг-цією на чолі з Ю.Гринем (базувалася в шк. Червоних старшин), губернськими та ін. периферійними повстанкомами. Через недостатню підготовленість початок повстання в Києві та окрузі було перенесено за директивою С.Петлюри з 1 трав. на 15 черв. 1921. Надалі він ще не раз відтягувався. Це дало змогу ЧК виявити і ліквідувати військ.-орг. структури та загони, на які в.п.к. спирався (зокрема, повстанські сили в Уманському, Звенигородському пов. Київ. губ., в р-ні Холодного Яру), посилити морально-політ. розклад укр. підпілля. За офіц. інформацією, лише на Київщині в цій справі було затримано понад 1000 осіб, 450 названо прямо причетними до «петлюрівської змови». За постановою колегії київ. ГубЧК від 28 серп. 1921 було розстріляно 39 осіб, в т. ч. кер. в.п.к. та Київ. військ. орг-ції: I.Чепілка, I.Андруха, К.Бендрика-Ганжу, О.Грудницького, Ю.Гриня, С.Махиню, Ф.Наконечного, поета Г.Чупринку.
Література[ред. код]
Ликвидация петлюровских повстанкомов на Украине (от Информ- отдела ВУЧК). «Коммунист», 1921, 7 авг.; Ликвидация петлюровского гнезда. Там само, 1 авг.;
- Голенков Д.М. Крушение антисоветского подполья в СССР, кн. 2. М., 1986;
- Тютюнник Ю.Й. (Автобіографія). «З архівів ВУЧК– ГПУ–НКВД–КГБ», 1998, № 1–2; Юренко О. За мандатом головного отамана. Олександр Грудницький. В кн.: Полтавська петлюріана, вип. 3. Полтава, 1999.
Джерела[ред. код]
- Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
Автор: О.П. Юренко.; url: http://history.org.ua/?termin=Vseukrainskyj_povstanskyj; том: 1