Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ДОМІНІАЛЬНИЙ СУД

ДОМІНІАЛЬНИЙ СУД (від лат. dominus — пан, володар, власник) — приватний суд феод. знаті над підданими свого маєтку в добу середньовіччя. У Київській Русі чинився князями та боярами над невільниками і частково — закупами. У 14 — 1-й пол. 17 ст. здійснювався в межах шляхетських імунітетів князями, шляхтою, боярами й зем’янами над челяддю та напіввільними категоріями нас. В часи національної революції 1648—1676 Д.с. втрачає своє значення. Від кін. 17 ст. в Укр. козац. д-ві поступово поширюється у володіннях монастирів, а згодом і на держ. та старшинських землях. На укр. землях, що були у складі Австрійс. імперії, Д.с. проіснував до 1848 (див. Селянська реформа 1848 в Галичині, на Буковині та Закарпатті), а на землях України, підвладних Російській імперії, — до селянської реформи 1861.

Література[ред. код]

Черкаський І. Сліди домініального (панського) суду на Лівобережній Україні наприкінці XVII ст. і поч. XVIII. В кн.: Праці Комісії для виучування історії західно-руського та українського права, вип. 3. К., 1926;
Його ж. Громадський (копний) суд на Україні-Русі XVI–XVIII вв. Там само, вип. 4, 5. К., 1928;
Греков Б.Д. Крестьяне на Руси с древнейших времен до XVII века. М.–Л., 1946;
Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV – до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993;
Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVII–XVIII ст.: кордони, населення, право. К., 1996;
Гурбик А.О. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні: (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998.

Автор: А.О. Гурбик.; url: http://history.org.ua/?termin=Dominialny_sud; том: 2