Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/НІМЧУК Василь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

НІМЧУК Василь Васильович (н. 06.07.1933) — мовознавець, д-р філол. н. (1981), чл.-кор. АН УРСР (1990; з 1991 — АН України, з 1994 — НАН України), професор (1991). Н. в с. Довге в сел. родині. 1955 закінчив Ужгородський ун-т. З 1958 працював в Ін-ті мовознавства АН УРСР, з 1991 працює в Інституті української мови НАН України (з травня 1998 по квітень 2008 — директор), нині — зав. відділу історії укр. мови. З 1992 по 2002 за сумісництвом працював провідним наук. співробітником в Інституті української археографії та джерелознавства імені М.Грушевського НАН України. Досліджує старослов’янську мову, історію, діалекти й ономастику укр. мови, історію укр. літ. мови, правопису, історію укр. лінгвістики, укр. глотогенезу, проблеми укр. конфесійної мови, вивчає українсько-південнослов’янські паралелі тощо.

Доробок Н. налічує понад 500 позицій. Дослідив лексику укр. мови 11—13 ст. та її подальшу долю: «Давньоруська спадщина в лексиці української мови» (1992). Він — один з авторів праць «Історія української мови: Морфологія» (1978), «Історія української мови: Синтаксис» (1983), «Історія української мови: Лексика і фразеологія» (1983), «Жанри і стилі в історії української мови» (1989), «Нариси з історії українського словотворення (суфікс -иця)» (2002), «Нариси з історії українського словотворення (суфікс -ина)» (2009). Значна кількість розвідок Н. безпосередньо стосується історіографії та історії нашої д-ви. Це дослідження про виникнення східнослов’ян. писемності, походження укр. мови, історії укр. мови як державної, укр. правопису, укр. лексикографії, мовознавчих учень в Україні: «Староукраїнська лексикографія в її зв’язках з російською та білоруською» (1980), «Мовознавство на Україні в ХIV—ХVII ст.» (1985), студії над мовою «Слова о полку Ігоревім» тощо, галерея портретів видатних діячів минулого, які зробили вагомий внесок в укр. науку, освіту, к-ру (П.Беринди, П.Білецького-Носенка, Й.Блоницького, А.Волошина, Й.Левицького, П.Роговича, Єпіфанія (Славинецького), М.Смотрицького, І.Ужевича, І.Федорова та ін.), про видатні культурно-освітні центри України 17 ст. — Києво-Могилянську академію, Вінницький осередок освіти. Перу Н. належать праці з історії Української греко-католицької церкви, уцерковлення укр. мови. Він дослідив і підготував до видання низку староукр. філол. праць, які є надійним інструментарієм історикам у дослідженні давніх текстів, зокрема: «Лексикон словенороський Памви Беринди» (1961), «Лексис Лаврентія Зизанія» (1964), «Синоніма словенороська» (1964), «Словник української мови» П.Білецького-Носенка (1966), «Лексикон латинський» Єпіфанія (Славинецького) й Арсенія (Корецького-Сатановського) (1973), «Граматику» 1619 М.Смотрицького (1979), «Граматику» 1596 Л.Зизанія (1980) та ін. Здійснив факсимільне видання видатної пам’ятки старослов’ян. мови 10 ст. «Київські глаголичні листки» (1983). Ініціював видання пам’яток укр. мови, історії України: «Ділова мова Волині і Наддніпрянщини» (1981), «Книга Київського підкоморського суду (1584—1644)» (1991), «Актова книга Житомирського уряду 1695 р.» (1998), «Волинські грамоти ХVI ст.» (1995), «Гисторія…» Г.Граб’янки «Л-тописъ краткій…» (2001), «Євсевієве Євангеліє 1283 року» (2001), «Пересопницьке Євангеліє (1556—1561)» (2001), Смотрицький Г. «Ключ Царства Небесного», «Історія українського правопису ХVI—ХХ століття: Хрестоматія» (2004) та ін. У підготовці багатьох із них брав безпосередню участь: вивчав, готував до друку давні тексти, редагував, рецензував їх. Автор ідеї створення енциклопедії укр. козацтва. Надрукував розгорнуту етимологічну студію «Походження та історія назви Січ» (1999), готує до друку перший козац. реєстр. Ініціював створення академічного час. «Українська мова» (виходить із 2001; гол. редактор).

Лауреат премії АН УРСР ім. І.Франка (1995), Всеукр. премії ім. І.Огієнка в галузі науки (2003).

Нагороджений медаллю П.-Й.Шафарика (1995), Почесною грамотою КМ України (2003).

Бібліогр.: Білоусенко П. В.В. Німчук — учений, наставник, організатор науки. В кн.: «Волинь. Житомирщина: Історично-філологічний збірник з регіональних проблем», 2003, № 10.

Література[ред. код]

  • Вихованець І.Р., Задорожний О.Г. Дорогами праці і натхнення (до 70-річчя члена-кореспондента НАН України Василя Німчука). «Українська мова», 2003, № 3—4; В.В. Німчук. В кн.: Хто є хто в Україні. К., 2004; Німчук Василь Васильович. В кн.: Інститут мовознавства імені О.О. Потебні НАН України: 1930—2005. К., 2005; Василь Васильович Німчук. Бібліографія до 75-річчя від дня народження. К., 2008;
  • Пуряєва Н.В. Добре поліття (до 75-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України). «Українська мова», 2008, № 2.

Джерела[ред. код]

Автор: П.І. Білоусенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Nimchuk_V; том: 7