Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Набат - конфедерація анархістських організацій України

«НАБАТ», конфедерація анархістських організацій України — об’єднання анархістів, що діяли в Україні 1918—20 з метою активізації анархістського руху та здійснення ідей анархізму. Створена після падіння влади гетьмана П.Скоропадського на конференції в Курську (12—16 листопада 1918; нині місто в РФ). В її роботі взяли участь представники протилежних течій в анархізмі — анархо-синдикалісти та анархо-комуністи, які посідали домінуюче місце в конфедерації. До керівного органу обрано В.Воліна, М.Мрачного, А.Которовича, Й.Гутмана та Я.Суховольського. Конфедерація не охопила всі анархістські групи в Україні, куди переїхало багато анархістів з Росії після їх розгрому рад. владою в квітні 1918. Конфедерація мала у своїх лавах летучу групу по організації терору і повстань в Україні, але займалася переважно агітаційно-пропагандистською роботою. Десятки місц. газет «Набат», брошури, листівки та прокламації пропагували ідеї безвладного комуніст. сусп-ва. Конфедерація покладала великі надії на реалізацію своїх планів на масовий сел. повстанський рух — махновщину, з якою встановила зв’язки в січні 1919. З виникненням у серпні 1919 Революц. повстанської армії України (махновців) «набатівці» спробували не лише поширювати свої ідеї серед особового складу армії, а й підпорядкувати собі повстанців та їхнього ватажка Н.Махна. «Батько» скептично поставився до «набатівців». Проте він довірив очолювати її керівникам Реввійськраду: 1919 — В.Воліну, а 1920 — А.Барону. Коли керівники конфедерації побажали підпорядкувати «батька» собі, той вигнав В.Воліна і А.Барона зі своєї армії. На 3-й конференції «Набата», що проходила з 3 по 8 вересня 1920, Н.Махна було піддано нищівній критиці й заявлено, що він не є анархістом. Тоді ж анархістами було вирішено розпочати рішучу боротьбу проти рад. влади і перейти конфедерації на нелегальне становище. Упродовж громадянської війни в Україні 1917—1921 конфедерація була нерозривно пов’язана з махновщиною і дублювала її дії. Коли в жовтні  1920 махновці уклали угоду з  більшовиками для боротьби з П.Врангелем, анархісти знову вернулися до Н.Махна, де їм дозволялася агітація своїх ідей. Після розгрому П.Врангеля Червона армія 26 листопада 1920 приступила до ліквідації махновщини. Це означало й крах анархізму в Україні. До 1 жовтня 1921 конфедерація та самостійні укр. анархістські групи були ліквідовані.

Література

Аршинов П.А. История махновского движения (1918—1921). Берлин, 1923; Верстюк В.Ф. Махновщина: Селянський повстанський рух на Україні (1918—1921). К., 1991; Боровик М.А. Анархістський рух в Україні у 1917—1921 рр. «УІЖ», 1999, № 1.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7.

Автор: В.М.Волковинський.; url: http://history.org.ua/?termin=Nabat; том: 7