Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Нагороди УПА

НА­ГО­РО­ДИ УК­РА­ЇНСЬ­КОЇ ПО­В­СТАНСЬ­КОЇ АР­МІЇ — си­стема не­держ. відзнак воя­ків Укра­їнської повстансь­кої ар­мії та ци­віль­но­го на­се­лення за бо­йо­ву зви­тягу й трудо­ве сприяння повстан­сь­кій бо­роть­бі за Укр. са­мо­стійну  со­борну д-ву. З-по­між укр. військ. форму­вань пе­ріоду Дру­гої сві­то­вої війни на­го­родну си­стему ма­ла ли­ше УПА.

На си­стему на­го­род УПА впли­ну­ла на­го­родна си­стема Польщі. Уперше си­стема відзначень за­прова­джува­ла­ся на­ка­зом Гол. ко­манду­вання УПА від 27 січня 1944 № 3/44. За бо­йо­ві за­слуги пе­редба­ча­ла­ся та­ка града­ція відзначень: 1-й ст. — Золо­тий Хрест Бойо­вої Заслуги 1-го класу; 2-й ст. — Золо­тий Хрест Бойо­­вої Заслуги 2-го класу; 3-й ст. — Срібний Хрест Бойо­вої Заслуги  1-го класу; 4-й ст. — Срібний Хрест Бойо­вої Заслуги 2-го класу; 5-й ст. — Бронзо­вий Хрест Бойо­вої Заслуги. Наго­ро­джен­ня бо­йо­ви­ми відзнака­ми пе­редба­ча­ло­ся ли­ше за конкрет­ні вчин­ки, з по­данням опису за­слуги та свідчень очевидців. Регламенту­ва­лися права ке­рівних ор­га­нів по­встансь­ко­го ру­ху що­до відзначен­ня до­стой­них: на­го­ро­джен­ня Золо­тим Хре­стом Бойо­вої Заслуги 1-го та 2-го класу прово­ди­ло­ся Укра­їнською го­ловною визволь­ною ра­дою (УГВР) за по­данням Гол. ко­манди­ра УПА; Срібним Хре­стом Бойо­вої Заслуги 1-го та 2-го класу — Гол. ко­манди­ром УПА за по­данням крайово­го ко­манди­ра УПА; Бронзо­вим Хре­стом Бойо­вої Заслуги — крайовим ко­манди­ром УПА за по­данням ко­манди­ра групи або військ. окру­ги УПА.

Для відзначення воя­ків та ци­віль­них ос­іб (не­комба­тантів) за трудо­вий внесок у за­безпе­чення визвол. бо­роть­би, ін. за­слуги за­прова­джува­ли­ся Золо­тий, Сріб­­ний та Бронзо­вий Хре­сти Заслуги. Наго­ро­джен­ня Золо­тим і Срібним Хре­стами Заслуги прово­ди­ло­ся УГВР за по­данням Гол. ко­манди­ра УПА, Бронзо­вим Хре­стом Заслуги — Гол. ко­манди­ром УПА за по­данням крайово­го ко­манди­ра.

Пер­ша пись­мо­ва згад­ка про на­го­ро­джен­ня певної особи да­то­ва­на 4 ли­стопа­да 1944 (хо­рунжий З.Мазурке­вич, військ. окру­га «Буг», по­смертно).

Згі­дно з рі­шенням УГВР від 30 трав­ня 1947 Хре­стами Бойо­вої Заслуги до­зволя­ло­ся на­го­ро­джува­ти й ци­віль­них учасників підпілля Орга­ні­за­ції ук­ра­їнських на­ціона­лі­стів. Одно­ча­сно Бронзо­вим Хре­стом Заслуги відзнача­ли­ся всі ак­тивні учасники УПА й підпілля від 1907 на­ро­джен­ня і стар­ші, які брали участь у визвол. ру­сі 2 й біль­ше ро­ків.

6 червня 1948 по­стано­вою УГВР за­прова­джува­ла­ся ме­даль «За бо­роть­бу в особливо важких умовах».

Про­єк­ти ди­зайну згада­них на­го­род і техно­ло­гія їх карбу­вання в підпіль­них умовах розро­блені членом крайової ре­фе­ренту­ри пропа­ганди Про­во­ду ОУН Пн.-Зх. укр. зе­мель, ві­до­мим графі­ком Н.Хасе­ви­чем та йо­го уч­нем «Сви­ри­дом», за­твер­джені УГВР 30 червня 1950.

Без­по­се­реднє на­го­ро­джен­ня ци­ми відзнака­ми за умов повстансь­ко-підпіль­ної бо­роть­би прово­ди­ло­ся надзвичайно рідко, адже не­ве­ли­кі партії на­го­род до­ставля­ли­ся кур’єра­ми із Захо­ду (від 1951).

Підтриму­вався ви­со­кий статус на­го­род. З ча­су за­прова­джен­ня і до останнього на­ка­зу про на­го­ро­джен­ня від 12 жовтня 1952 № 3/52 Золо­ти­м Хре­стом Бойо­вої Заслуги 1—2-го класів, Золо­тим Хре­стом Заслуги відзначе­но всьо­го 103 особи, Срібним Хре­стом Заслуги — 150 повстан­ців.

На підставі по­стано­ви УГВР від 10 жовтня 1952 Гол. ко­мандир УПА В.Кук ви­дав на­каз від 12 жовтня 1952 № 0252 про за­прова­джен­ня ме­да­лі «Х-річчя УПА» (проєк­ти її ди­зайну або оригі­на­ли неві­до­мі). Пра­ва­ми Гол. ко­манди­ра або члена­ми Гол. ко­манду­вання нею міг бу­ти відзначе­ний кожний ак­тивний учасник підпілля, який вів бо­роть­бу станом на 14 жовтня 1952.

До си­стеми відзнак входи­ли та­кож «ви­різнення» в на­ка­зі Крайо­во­го військ. штабу УПА, «похва­ла» в на­ка­зі ко­манди­ра військ. окру­ги.

Окремою ка­те­го­рі­єю на­го­род слугу­ва­ли «відзначення за ра­ни». Кож­не окре­ме по­ра­нення від 1 до 5 відзнача­ло­ся срібною зіркою, від 6 до 10 — зо­ло­тою зіркою, біль­ша кіль­кість по­ра­нень — комбі­на­цією зо­ло­тих і сріб­них зі­рок на стрічці над клапа­ном лі­вої на­груд­ної ки­ше­ні мунди­ра.

Для за­охо­чення воя­ків, ци­віль­них ос­іб, які брали участь у боях або ро­бо­ті ти­ло­вих уста­нов («за­пілля») УПА вводи­ла­ся «Про­­пам’ятна відзнака УПА» (її ви­гляд не­ві­до­мий).

Запрова­джен­ня на­го­родної си­стеми в УПА пе­ре­конли­во свідчи­ло про ви­со­кий орг. рі­вень повстансь­ко­го ру­ху, по­гля­ди лі­де­рів визвол. ру­ху на УПА як на за­ро­док ре­гу­лярних збройних сил Укр. держа­ви.

Література

• Сем­отюк Я. Укра­їнські війсь­ко­ві відзнаки: ор­де­ни, хрести, ме­да­лі та на­шивки. Торонто—К., 1991, 2004;
• Содоль П. Укра­їнська повстан­ча ар­мія: 1943—1949: Довідник. Нью-Йорк, 1994; Наго­ро­ди Укра­ї­ни: Історія, факти, до­ку­менти, т. 1. К., 1996;
• Куче­рук О. Наго­ро­ди УПА: Про­ект Ні­ла Хасе­ви­ча. «Військо­во-істо­ричний альма­нах», 2002, № 1;
• Вє­дє­нє­єв Д. До істо­рії на­го­родної си­стеми УПА. «Одно­стрій», 2004, № 8; Укра­їнська фа­ле­ри­стика. К., 2004;
• Ман­зу­ренко В. Лица­рі найви­щих бо­йо­вих на­го­род УПА в на­ка­зах ГВШ. «Укра­їнський визволь­ний рух», 2006, зб. 7;
• Музи­чук С., Мар­чук І. Укра­їнська повстан­ча ар­мія. Рівне, 2006;
• Ман­зу­ренко В
• . Роль Рома­на Шухе­ви­ча у ство­ренні на­го­родної си­стеми УПА. «Укра­їнський визволь­ний рух», 2007, зб. 10;
• Сова А. Наго­ро­ди. В кн.: Укра­їнська повстансь­ка ар­мія: Істо­рія не­скоре­них. Львів, 2007.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7.

Автор: Д.В. Вє­дє­нє­єв.; url: http://history.org.ua/?termin=Nahorody_UPA; том: 7