Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Надзвичайна державна комісія по встановленню та розслідуванню злочинів фашистів

НАДЗВИЧАЙНА ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ, Надзвичайна держав­на комісія зі встановлення і розслідування злодіянь німецько-фа­шистських загарбників та їхніх спіль­ників і заподіяних ними збит­ків громадянам, колгоспам, громадським організаціям, держав­ним підприємствам СРСР ство­рена Указом Президії ВР СРСР 2  листопада 1942; складалася з 10-ти осіб на чолі з головою Ради Національностей ВР СРСР М.Шверником. Завданнями Н.д.к. були повний облік злочинів на­цистів і завданих ними збитків рад. д-ві та її громадянам, вста­новлення осіб на­цист­ських злочинців із метою передавання їх надалі до суду; об’єднання й уз­годження відповідної роботи. За Положенням про Н.д.к. від 16 бе­­резня 1943 створювалися місц. комісії для сприяння Н.д.к. у розслідуванні злочинів нацистів. Структура Н.д.к. включала секретаріат, 8 відділів з обліку злочинів проти громадян СРСР та збитків громадян і різних галузей господарства, ар­хів; штат складав 116 осіб.

У роботі зі складання актів було задіяно кілька мільйонів осіб. Матеріали Н.д.к. становили основу обвинувальних документів СРСР на Нюрнберзькому процесі 1945—1946, суд. процесах над воєнними злочинцями в Хар­кові 1943, Києві та ін. містах 1945—46. Опубліковано 27 пові­домлень про злочини нацистів на  території СРСР та Польщі, 2  томи документів. Діяльність Н.д.к. було припинено РМ СРСР 1951.

За підсумковим звітом Укр. респ. комісії (1945), на окупованій території УРСР нацисти знищили до 4,5 млн громадян (прибл. 3,2 млн цивільних та 1,3 млн військовополонених), понад 2 млн громадян примусово ви­везли на роботи; зруйнували й спалили 714 міст і с-щ міськ. типу та понад 28 тис. сіл, зали­шивши без житла бл. 10 млн осіб, завдали прямих збитків грома­дянам і госп-ву УРСР на 285 млрд карбованців (у цінах 1941).

За сучасними оцінками, найціннішими в матеріалах Н.д.к. є акти місц. комісій та матеріали допитів свідків, оскільки вони ві­до­бражають, переважно з погля­ду жертв, дійсні події. На жаль, достовірність кількісних показників часто виглядає сумнівною. Це пояснюється як об’єктив­ними (неможливість рівномірного збору інформації, приблизні розрахунки відсутніх даних), так і  суб’єктивними (свідоме фаль­шу­вання винуватців злочинів, приписування всіх руйнувань нацистам та ін.) причинами. При зіставленні даних комісій різного рівня чітко простежується тенденція до округлення і збіль­шення даних.

Утім, документальний масив Н.д.к. (найповніша колекція — у Держ. архіві РФ, ф. 7021) до сьогодні є одним з осн. джерел з історії СРСР часів Другої світової війни.

Література

Сборник сообщений Чре­звычайной государственной комиссии о злодеяниях немецко-фашистских захватчиков. М., 1946;

• Боряк Г. та
• ін. Нацистське золото з України: у по­шуках архівних свідчень, вип. 1—2. К., 1998—2000;
• Максимчук Є.С. Ді­яль­ність державних комісій з розсліду­вання злочинів нацистів на території України (1941—1951): типо-видовий склад та інформаційний потенціал джерельного комплексу: Дис. … канд. істор. наук. К., 2007;
• Польсен Н.Б. Роз­­­слідування воєнних злочинів «по-со­вєтськи»: Критичний аналіз ма­те­ріалів Надзвичайної державної ко­місії. «Голокост і сучасність», 2009, № 1 (5).

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7.

Автор: М.Г. Дубик.; url: http://history.org.ua/?termin=Nadzvychajna_derzhavna; том: 7