Віллем ван дер Гелм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віллем ван дер Гелм
Willem Leendertszoon van der Helm
Народження 1628(1628)
Смерть 1675(1675)
Країна
(підданство)
 Нідерланди
Діяльність архітектор
Праця в містах Лейден, Угстгест
Архітектурний стиль північне Відродження, маньєризм, класицизм
CMNS: Віллем ван дер Гелм у Вікісховищі

Віллем ван дер Гелм (нід. Willem Leendertsz. van der Helm; 1628 — 4/10 серпня 1675) — нідерландський архітектор. Міський архітектор Лейдена у 1662–1675 роках.

Біографія[ред. | ред. код]

Віллем ван дер Гелм народився 1628 року в Лейдені, на вулиці Клейвег (сучасна вулиця Морсстрат у дільниці Д'Ауде Морс)[1]. Він був наймолодшим з чотирьох дітей Лендерта Пітерсзона ван дер Гелма (Leendert Pietersz van der Helm) і його дружини Бартьє Геррітсдохтер (Baartje Gerritsdr). У 1653 році Віллем склав іспити на архітектора, внаслідок чого його внесли до списків відповідної гільдії. Між 1662 та 1675 роками Віллем ван дер Гелм обіймав посаду міського архітектора і голови Міського теслярського двору. Його наступником став Арент ван Гравесанде[nl].

Протягом свого перебування на посаді міського архітектора ван дер Гелм збудував низку громадських будівель в Лейдені. Зокрема, він спроектував п'ять міських брам, з яких дві — Морспорт і Зейлпорт — збереглися і по сьогодні.

Особисте життя[ред. | ред. код]

30 травня 1653 року Віллем ван дер Гелм одружився з Белейтьє (Белітг'єн) Корнеліссе ван дер Схелт (Belijtje Cornelisse van der Schelt)[2]. Остання народила йому чотирьох дітей (трьох синів і доньку), які, втім, померли у дитинстві. 8 лютого 1669 року ван дер Гелм одружився із удовою з Роттердама на ім'я Марія Янсдохтер ван Вліт[3], яка народила йому сина Лендерта, названого за голландською традицією на честь батька Віллема, та чотирьох доньок, мінімум дві з яких померли у дитинстві.

Віллем ван дер Гелм помер 4 або 10 серпня 1675 року. Похований на північній стороні деамбулаторія церкви святого Петра. На честь нього названо вулиці в Лейдені (Van der Helmlaan)[4] та в Роттердамі (Van der Helmstraat).

Будівлі, спроектовані Віллемом ван дер Гелмом[ред. | ред. код]

  • Брама Зейлпорт (1667–1669)
  • Брама Морспорт (1667–1669)
  • Брама Марепорт (не збереглася; 1664–1666)
  • Брама Гоґевурдсбінненпорт (не збереглася; 1669)
  • Брама Купорт (не збереглася; 1671)
  • Будинки № 29 і № 31 на каналі Рапенбург (авторство спірне; 1664)
  • Комплекс-гоф'є Тевелінґсгоф (1666)
  • Брама, що веде до Лейденського замку (1653)
  • Грунекерк в м. Угстгест (разом із Якобом ван Банкеном; 1663)
  • Вежа головної будівлі Лейденського університету (1670)
  • Будівля трибуналу міського суду в комплексі Гравенстен (1672)
  • Будинки № 56-62 біля церкви святого Панкратія, у провулку Гуґландсе Керкґрахт (Hooglandse Kerkgracht; 1665)[5]
  • Будинки № 16-26 по вулиці Ньївстрат[6]
  • Будинок № 13 по вулиці Враувенкеркстрат (авторство спірне; 1675)[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Morspoortplein en Singelpark Overzicht (PDF). www.deoudemorsch.nl. Процитовано 13 липня 2015.[недоступне посилання з червня 2019] (нід.)
  2. Запис про одруження у міському архіві (Nederlands Hervormd Ondertrouw (1575-1795)). www.erfgoedleiden.nl. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 липня 2015. (нід.)
  3. Запис про одруження у міському архіві (Nederlands Hervormd Ondertrouw (1575-1795)). www.erfgoedleiden.nl. Процитовано 13 липня 2015. (нід.)
  4. Straatnamenlijst inclusief bruggen september 2014 (PDF). www.leiden.nl. Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015.
  5. Monumentnummer 24918. www.erfgoedleiden.nl. Erfgoed Leiden em Omstreken. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 липня 2015. (нід.)
  6. Monumentnummer 25238. www.erfgoedleiden.nl. Erfgoed Leiden em Omstreken. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 липня 2015. (нід.)
  7. Monumentnummer 25645. www.erfgoedleiden.nl. Erfgoed Leiden em Omstreken. Процитовано 13 липня 2015.[недоступне посилання з червня 2019] (нід.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Cor Smith. Het Leiden Boek. — Zwolle : WBooks, 2013. — P. 124, 125, 139, 168, 173. — ISBN 978-90-400-77524. (нід.)

Посилання[ред. | ред. код]