ГАЕС Вільям Джайанеллі
| ГАЕС Вільям Джайанеллі | |
|---|---|
 | |
| 37°03′ пн. ш. 121°04′ зх. д. / 37.050° пн. ш. 121.067° зх. д.Координати: 37°03′ пн. ш. 121°04′ зх. д. / 37.050° пн. ш. 121.067° зх. д. | |
| Країна |
 США |
| Адмінодиниця | Мерсед[1] |
| Стан | діюча |
| Річка | Сан-Луїс-Крік, наповнення ресурсом з Каліфорнійського акведуку та каналу Дельта - Менедота |
| Початок будівництва | 1963 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1967 – 1968 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 424 (генераторний режим) МВт |
| Середнє річне виробництво | 201 (2017) млн кВт·год |
| Тип ГЕС | гідроакумулювальна |
| Розрахований напір | 98 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс оборотні |
| Кількість та марка турбін | 8 Hitachi |
| Витрата через турбіни | 8х46/8х39 (генераторний/насосний режим) м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 8 General Electric |
| Потужність гідроагрегатів | 8х53/8х51,5 (генераторний/насосний режим) МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | земляні (B.F. Sisk, O'Neill) |
| Висота греблі | 116 (B.F. Sisk), 27 (O'Neill) м |
| Довжина греблі | 5669 (B.F. Sisk), 4359 (O'Neill) м |
| ЛЕП | 230 |
| Власник | Bureau of reclamation |
  ГАЕС Вільям Джайанеллі | |
| Мапа | |
 | |
ГАЕС Вільям Джайанеллі — гідроакумулювальна електростанція у штаті Каліфорнія (Сполучені Штати Америки). Використовує ресурс із Каліфорнійського акведуку, котрий постачає на південь воду зі спільної дельти річок Сакраменто та Сан-Хоакін, які впадають до затоки Сан-Франциско.
Від водозабору траса акведуку прямує попід східним схилом Берегових хребтів, перетинаючи русла потоків, що стікають з нього в долину Сан-Хоакін. Одним з них є Сан-Луїс-Крік, на якому по виході на рівнину створене водосховище O'Neill. Зведена тут земляна гребля має висоту 27 метрів, довжину 4359 метрів та утримує резервуар з площею поверхні 9,1 км2 та об’ємом 69,6 млн м3, в якому можливе коливання рівня між позначками 59 та 69 метрів НРМ.[2] Окрім акведуку, обмінюватись ресурсом зі сховищем O'Neill може канал Дельта – Мендота, котрий транспортує воду з тієї ж дельти Сакраменто для зрошення земель у південній частині частині Центральної долини.
Вище по течії Сан-Луїс-Крік зведена значно більша земляна гребля B.F. Sisk висотою 116 метрів та довжиною 5669 метрів, яка потребувала 59,4 млн м3 матеріалу. Вона перекриває широкий вихід з міжгірської котловини, котру перетворили на водосховище Сан-Луїс з площею поверхні 51 км2 та об’ємом 2518 млн м3, в якому можливе коливання рівня між позначками 83 і 166 метрів НРМ. Резервуар виконує важливу роль у створенні запасу води, котру за необхідності випускають до системи.[3]
Заповнення сховища Сан-Луїс відбувається за допомогою восьми оборотних турбін типу Френсіс потужністю в насосному режимі 51,5 МВт. При зростанні попиту на воду (передусім для іригаційних потреб), вона вивільняється через гідроагрегати, які в генераторному режимі мають потужність по 53 МВт. Система працює з напором до 98 метрів. В 2017 році тут виробили 201 млн кВт-год електроенергії.
Зв’язок з енергосистемою відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 230 кВ.[4][5][6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Form EIA-860M — EIA, 2022.
- ↑ Bureau of Reclamation. www.usbr.gov. Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 23 квітня 2019.
- ↑ Bureau of Reclamation. www.usbr.gov. Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 23 квітня 2019.
- ↑ Bureau of Reclamation. www.usbr.gov. Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 23 квітня 2019.
- ↑ California Hydroelectric Statistics & Data. www.energy.ca.gov. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 23 квітня 2019.
- ↑ W R Gianelli Pumped Storage Hydroelectric Power Plant CA USA - GEO. globalenergyobservatory.org. Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 23 квітня 2019.