ГЕС Ібітінга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГЕС Ібітінга
21°45′28″ пд. ш. 48°59′30″ зх. д. / 21.75777778002778007° пд. ш. 48.99166667002777587° зх. д. / -21.75777778002778007; -48.99166667002777587Координати: 21°45′28″ пд. ш. 48°59′30″ зх. д. / 21.75777778002778007° пд. ш. 48.99166667002777587° зх. д. / -21.75777778002778007; -48.99166667002777587
КраїнаБразилія Бразилія
АдмінодиницяСан-Паулу
Стандіюча
РічкаТіете
Каскадкаскад на Тіете
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів1969
Основні характеристики
Установлена потужність131,5  МВт
Тип ГЕСруслово-греблева
Розрахований напір24,3  м
Характеристики обладнання
Тип турбінКаплан
Кількість та марка турбін3 CKD
Кількість та марка гідрогенераторів3 CGE
Потужність гідроагрегатів3х43,8  МВт
Основні споруди
Тип греблібетонна + земляна
Довжина греблі1556  м
Шлюз1
ЛЕП138
ВласникAES Tiete
ГЕС Ібітінга. Карта розташування: Бразилія
ГЕС Ібітінга
ГЕС Ібітінга
Мапа
Мапа

ГЕС Ібітінга (порт. Usina Hidrelétrica de Ibitinga) — гідроелектростанція на сході Бразилії у штаті Сан-Паулу. Знаходячись між ГЕС Барірі (вище по течії) та ГЕС Promissão, входить до складу каскаду на річці Тіете, лівій притоці Парани.

В межах проекту річку перекрили комбінованою бетонною та земляною греблею довжиною 1556 метрів, облаштувавши по центру машинний зал, а у правобережній частині судноплавний шлюз. Ця споруда утримує витягнуте по долині річки на 76 км водосховище з площею поверхні 114 км2 та об'ємом 981 млн м3 (корисний об'єм 56 млн м3), в якому можливе лише невелике коливання рівня поверхні між позначками 403,5 та 404 метри НРМ.

Машинний зал обладнали трьома турбінами типу Каплан потужністю по 43,8 МВт, що працюють при напорі 24,3 метра.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 138 кВ[1][2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Tietê, AES. Nossas Plantas | AES Tietê. AES Tietê (pt-br) . Архів оригіналу за 1 березня 2018. Процитовано 4 березня 2018.
  2. Ibitinga Hydroelectric Power Plant Brazil - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 4 березня 2018.