ГЕС Арапуні
| ГЕС Арапуні | |
|---|---|
 | |
| 38°4′17.000004100005″ пд. ш. 175°38′35.999988099965″ сх. д. / 38.07139° пд. ш. 175.64333° сх. д. | |
| Країна |  Нова Зеландія |
| Стан | діюча |
| Річка | Ваїкато |
| Каскад | каскад на Ваїкато |
| Початок будівництва | 1924 (перша черга), 1934 (друга черга) |
| В експлуатації з | 1929 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1929 – 1932 (перша черга), 1938 – 1946 (друга черга) |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 204 МВт |
| Середнє річне виробництво | 805 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 53 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 10 Kvaerner |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 10 Siemens |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна аркова |
| Висота греблі | 64 м |
| Довжина греблі | 94 м |
| ЛЕП | 110 |
| Власник | Mighty River Power |
| Оператор | Mercury Energyd |
| Сайт | mercury.co.nz |
  ГЕС Арапуні | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС Арапуні у Вікісховищі | |
ГЕС Арапуні – гідроелектростанція на Північному острові Нової Зеландії. Знаходячись між ГЕС Ваїпапа (вище по течії) та ГЕС Карапіро, входить до складу каскаду на річці Ваїкато, яка тече з центрального Вулканічного плато Північного острова у північно-західному напрямку та впадає до Тасманового моря за чотири десятки кілометрів від Окленду.
В межах проекту річку перекрили бетонною арковою греблею висотою 64 метри та довжиною 94 метри з товщиною по гребеню 5,8 метра. Вона утримує резервуар з площею поверхні 9,4 км2 та об’ємом 145 млн м3, в якому припустиме коливання рівня поверхні між позначками 109 та 111,7 метра НРМ. Зі сховища по лівобережжю прямує дериваційний канал довжиною 1,2 км, який переходить у вісім напірних водоводів діаметром 3,6 метра.
В машинному залі у 1929 році ввели в експлуатацію три турбіни типу Френсіс потужністю по 15 МВт. Запуск четвертого такого ж гідроагрегату затримався до 1932-го, оскільки було необхідним провести значні роботи з усунення виявлених у системі протікань. Ще за шість років стали до ладу два агрегати наступної черги з одиничною потужністю 21,6 МВт. Війна затримала завершення робіт, тому дві останні турбіни ввели у 1946-му. Це дозволило поставити на модернізацію першу чергу, яка повернулась до роботи в 1947-му з чотирма турбінами потужність по 17,85 МВт. Таким чином, загальний показник станції зріс до 157,8 МВт. В подальшому ГЕС прйшла ще через кілька етапів модернізації (зокрема, великі роботи у 1989-1990 на першій черзі та на початку 2000-х на другій), внаслідок чого станом на середину 2010-х її загальна потужність досягла 204 МВт.
Обладнання ГЕС використовує напір у 53 метри та забезпечує виробництво 805 млн кВт-год електроенергії на рік.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 110 кВ.[1][2][3][4][5]
- ↑ DAMMING THE DAM Campbell Robertson (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2018.
- ↑ Arapuni Power Station and Dam | Engineering New Zealand. www.engineeringnz.org (англ.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2019. Процитовано 5 жовтня 2018.
- ↑ Arapuni Hydroelectric Power Plant New Zealand - GEO. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 5 жовтня 2018.
- ↑ Method for Machining the Whakamaru Units. www.hydroworld.com. Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 5 жовтня 2018.
- ↑ Centralised Dataset Final. Nominal Generation Capacity.[недоступне посилання з червня 2019]