ГЕС Корнател
| ГЕС Корнател | |
|---|---|
| 42°28′14″ пн. ш. 6°48′48″ зх. д. / 42.47081090002777159° пн. ш. 6.81351630002777764° зх. д.Координати: 42°28′14″ пн. ш. 6°48′48″ зх. д. / 42.47081090002777159° пн. ш. 6.81351630002777764° зх. д. | |
| Країна |  Іспанія |
| Стан | діюча |
| Річка | Сіль |
| Каскад | каскад на Сіль |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1963 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 132 МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 142 м |
| Характеристики обладнання | |
| Кількість та марка турбін | 2 |
| Витрата через турбіни | 100 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2 |
| Потужність гідроагрегатів | 2х60 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | гравітаційна |
| Висота греблі | 50 м |
| Довжина греблі | 40 м |
| ЛЕП | 220 |
| Власник | Endesa |
  ГЕС Корнател | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Корнател – гідроелектростанція на північному заході Іспанії. Знаходячись між ГЕС Барцена (вище по течії) та ГЕС Керено, входить до складу каскаду на річці Сіль (ліва притока найбільшої річки Галісії Мінью).
У 1949 році на Сіль звели гравітаційну греблю Фуенте дель Асуфре висотою 50 метрів та довжиною 40 метрів, на спорудження якої пішло 20 тис м3 матеріалу.[1] Ця споруда утворила невелике водосховище з площею поверхні 0,23 км2 та об'ємом від 0,1 до 2,5 млн м3 (в залежності від рівня поверхні).[2] Первісно його головним призначенням була подача води для охолодження розташованої поруч теплової електростанції. Після появи наприкінці 1950-х за три кілометри вище по течії ГЕС Барцена, водосховище греблі Фуенте дель Асуфре стало виконувати функцію її нижнього балансуючого резервуару.
На початку 1960-х від Фуенте дель Асуфре проклали канал Корнател, який тягнеться по лівобережжю Сіль.[3] На більшості ділянок він прямує у тунелі, долає по акведуку Rio-Boeza (ліва притока Сіль) та після більш ніж 17 км впадає до водосховища Кампанана. Останнє створили у 1963 році на іншій лівій притоці Сіль Арройо-де-Бальєн за допомогою гравітаційної греблі висотою 50 метрів та довжиною 175 метрів, на спорудження якої пішло 70 тис м3 матеріалу.[4] Вона утримує водойму із площею поверхні біля 1 км2 та об'ємом від 5 до 97 млн м3[2], з якої ресурс подається по тунелю до машинного залу ГЕС Корнател, розташованого майже за 5 км на захід, на березі водосховища Пеньяррубіа (створене на Сіль для постачання ГЕС Керено).
Машинний зал станції Корнател обладнаний двома турбінами номінальною потужністю по 60 МВт, як використовують напір у 142 метри.[2]
Зв'язок з енергосистемою відбувається по ЛЕП, що працює під напругою 220 кВ.
- ↑ SEPREM - Sociedad Española de Presas y Embalses. www.seprem.es. Архів оригіналу за 25 серпня 2017. Процитовано 25 серпня 2017.
- ↑ а б в ANEJO VI SISTEMAS DE EXPLOTACIÓN Y BALANCES PLAN HIDROLÓGICO DE LA DEMARCACIÓN HIDROGRÁFICA DEL MIÑO-SIL (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 серпня 2017.
- ↑ s.l., iniciem consultores,. Empresas y emprendedores leoneses- Tomo 1 · Fundación Saber.es. www.saber.es. Архів оригіналу за 7 вересня 2015. Процитовано 25 серпня 2017.
- ↑ SEPREM - Sociedad Española de Presas y Embalses. www.seprem.es. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 25 серпня 2017.