ГЕС Озат
| ГЕС Озат | |
|---|---|
| 42°45′40″ пн. ш. 1°28′41″ сх. д. / 42.76116666669477695° пн. ш. 1.4781944444721777° сх. д.Координати: 42°45′40″ пн. ш. 1°28′41″ сх. д. / 42.76116666669477695° пн. ш. 1.4781944444721777° сх. д. | |
| Країна |
 Франція |
| Адмінодиниця | Озат |
| Стан | діюча |
| Річка | Vicdessos |
| Каскад | каскад на Vicdessos |
| Початок будівництва | 1906 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1909 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 52 МВт |
| Середнє річне виробництво | 109 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 404 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 2 |
| Витрата через турбіни | 7,2 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2 |
| Потужність гідроагрегатів | 2х26,15 МВт |
| Власник | EDF |
  ГЕС Озат | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Озат (фр. Auzat) — гідроелектростанція на півдні Франції. Входить до каскаду ГЕС у сточищі річки Вікдессос (ліва притока Ар'єж, яка, своєю чергою, є правою притокою Гаронни), що дренує північний схил Піренеїв. Розташована між ГЕС l'Artigue (використовує ресурс із Mounicou, правої притоки Вікдессос) та ГЕС Sabart (на самій Вікдессос).
Забір води для подачі на станцію Озат здійснюється із Вікдессос дещо вище від впадіння Mounicou. При цьому ресурс з останньої річки, пройшовши через зазначену вище дериваційну ГЕС l'Artigue, потрапляє до Vicdessos перед водозабором для ГЕС Озат.
Від водозабору вода транспортується до машинного залу по дериваційному тунелю, що прямує через гірський масив на лівобережжі річки та на завершальному етапі переходить у два напірні водогони. Машинний зал станції обладнаний турбінами типу Френсіс потужністю по 26 МВт, які при напорі у 404 метри забезпечують виробництво 109 млн кВт·год електроенергії на рік[1][2].
Варто відзначити, що станція Озат була споруджена ще на початку 20 століття, у 1906—1909 роках. При цьому для забезпечення будівництва проклали залізницю Тараскон — Озат (закрита у 1932-му). Гідроелектростанція первісно призначалась для обслуговування роботи місцевого алюмінієвого заводу, який після майже століття роботи також закрили у 2003 році[3][4], тоді як ГЕС продовжує постачати електроенергію до французької енергосистеми.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Réaliser des équipements hydrauliques sil~ncieux Producing silent hydraulic equipment J. Rabaud M. Wegner (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 серпня 2017.
- ↑ Hydrelect - les Pyrénées - l'Ariège. www.hydrelect.info. Архів оригіналу за 15 серпня 2017. Процитовано 16 серпня 2017.
- ↑ Guerola, Jacques. Auzat. www.histariege.com. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 16 серпня 2017.
- ↑ La destruction des bâtiments de l'usine Pechiney de Tarascon - France 3 Occitanie. France 3 Occitanie. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 16 серпня 2017.