ГЕС Ріо-Гранде
| ГЕС Ріо-Гранде | |
|---|---|
| 6°32′36″ пн. ш. 75°21′47″ зх. д. / 6.5433715° пн. ш. 75.3629172° зх. д. | |
| Країна |  Колумбія |
| Стан | діюча |
| Річка | Ріо-Гранде |
| Каскад | гідровузол у сточищі Порсе |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1951 – 1956 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 19 (після часткової демобілізації) МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 1 |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 1 |
| Потужність гідроагрегатів | 1х19 (після часткової демобілізації) МВт |
| Власник | Empresas Públicas de Medellín (EPM) |
  ГЕС Ріо-Гранде | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Ріо-Гранде — гідроелектростанція у центральній частині Колумбії. Знаходячись перед ГЕС Порсе 2, становить одну зі станцій верхнього ступеню – поряд з ГЕС La Tasajera – в гідровузлі, який використовує ресурс зі сточища річки Порсе (права притока Нечі, правої притоки Кауки, яка в свою чергу є лівою притокою Магдалени, котра впадає до Карибського моря в місті Барранкілья). При цьому інша станція верхнього ступеню використовує ресурс із тієї ж річки, проте відбираючи його вище по течії та спрямовуючи у велику дериваційну схему, а тому має значно більший напір.
У межах проекту ліву притоку Порсе річку Ріо-Гранде перекрили невеликою водозабірною греблею, яка спрямовує ресурс у прокладений по лівобережжю канал (а завершальному етапі – тунель) довжиною 1,4 км. Останній завершується у водосховищі Quebradona з об’ємом 0,5 млн м3, від якого далі прямує водовід довжиною біля 3,9 км. На своєму шляху він проходить над Ріо-Гранде та в підсумку розгалужується на три напірні водоводи довжиною біля 1 км кожен, що виводять до розташованого на правому березі Ріо-Гранде наземного машинного залу.
В 1951-му станція почала роботу з двома турбінами типу Френсіс потужністю по 25 МВт, а за п’ять років до них додали ще одну таку же. Втім, невдовзі через виявлені прорахунки у проекті загальний показник станції переномінували на 68 МВт.
В 1994-му вище по течії почався відбір води для роботи ГЕС La Tasajera, а у 2003-му на станції Ріо-Гранде два із трьох гідроагрегатів вивели з експлуатації, після чого її потужність стала рахуватись на рівні 19 МВт.[1][2]
- ↑ A, Daniel Agudelo (8 листопада 2010). CENTRALES HIDORELECTRICAS DE ANTIOQUIA. CENTRALES HIDROELECTRICAS DE ANTIOQUIA. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
- ↑ Архівована копія (PDF). repository.upb.edu.co. Архів оригіналу (PDF) за 7 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)