ГЕС La Tasajera

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГЕС La Tasajera
6°25′19″ пн. ш. 75°26′09″ зх. д. / 6.422111° пн. ш. 75.435944° зх. д. / 6.422111; -75.435944Координати: 6°25′19″ пн. ш. 75°26′09″ зх. д. / 6.422111° пн. ш. 75.435944° зх. д. / 6.422111; -75.435944
Країна Колумбія Колумбія
Стан діюча
Річка Ріо-Гранде
Каскад гідровузол у сточищі Порсе
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 19931994
Основні характеристики
Встановлена потужність 315  МВт
Середнє річне виробництво 1400  млн кВт·год
Тип ГЕС дериваційна
Розрахований напір 933  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Пелтон
Кількість та марка турбін 3 Neyrpic
Витрата через турбіни 13,25  м³/сек
Кількість та марка гідрогенераторів 3 Ansaldo-GIE по 109 МВА
Потужність гідроагрегатів 3х105  МВт
Основні споруди
Тип греблі земляна
Висота греблі 65  м
ЛЕП 230 + 110
Власник Empresas Públicas de Medellín (EPM)

ГЕС La Tasajera — гідроелектростанція у центральній частині Колумбії. Знаходячись перед ГЕС Carlos Lleras Restrepo, становить одну зі станцій верхнього ступеню – поряд з ГЕС Ріо-Гранде – в гідровузлі, який використовує ресурс зі сточища річки Порсе (права притока Нечі, правої притоки Кауки, яка в свою чергу є лівою притокою Магдалени, котра впадає до Карибського моря в місті Барранкілья). При цьому інша станція верхнього ступеню використовує ресурс із тієї ж річки, проте відбираючи його нижче по течії та без використання великої дериваційної схеми, а тому має значно менший напір.

У межах проекту ліву притоку Порсе річку Ріо-Гранде перекрили земляною греблею Ріо-Гранде 2 висотою 65 метрів, яка потребувала 2,7 млн м3 матеріалу. Вона утримує водосховище з площею поверхні 11  км2 та об'ємом  253 млн м3 (корисний об’єм 110 млн м3).

Зі сховища прокладено дериваційний тунель довжиною 7,2 км з перетином 11,3 м2, який прямує на південь в долину річки Медельїн (верхня течії Порсе). Він сполучений із запобіжним балансувальним резервуаром висотою 202 метри та переходить у напірну шахту висотою 330 метрів, з якої ресурс потрапляє до напірного водоводу довжиною 0,55 км з діаметром 2,6 метра.

Машинний зал станції споруджений у підземному виконанні та має розміри 70х17 метрів при висоті 35 метрів, а доступ до нього персоналу здійснюється через тунель довжиною 1,5 км. Крім того, існує окреме підземне приміщення для розміщення трансформаторного обладнання розмірами 53х11 метрів при висоті 13 метрів.

Основне обладнання станції становлять три турбіни типу Пелтон потужністю по 105 МВт. При напорі у 933 метри вони забезпечують виробництво 1,4 млрд кВт-год електроенергії на рік.

Відпрацьований ресурс потрапляє у відвідний тунель довжиною 1,8 км, який переходить у відкритий канал довжиною 0,8 км, котрий завершується у річці Медельїн (Порсе).

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованим на роботу під напругою 220 кВ.

Можливо відзначити, що з того ж водосховища Ріо-Гранде 2 живиться менша ГЕС Niquia (21 МВт), яка працює на системі водопостачання міста Медельїн.[1][2][3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. repository.unimilitar.edu.co https://repository.unimilitar.edu.co/bitstream/handle/10654/11360/PalaciosSierraRicardoAndres2013.pdf;jsessionid=C98C8E29CB4141C2E6F409893E409580?sequence=1 Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 2018-12-06. 
  2. 1.3 CENTRAL HIDROELECTRICA "LA TASAJERA" (RIOGRANDE 11). 
  3. Ozdemir, Levent (1998-01-01). North American Tunneling 1988 (en). CRC Press. ISBN 9789054109310.