ГЕС La Tasajera

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГЕС La Tasajera
6°24′46″ пн. ш. 75°25′45″ зх. д. / 6.41283500002777807° пн. ш. 75.42942400002777958° зх. д. / 6.41283500002777807; -75.42942400002777958Координати: 6°24′46″ пн. ш. 75°25′45″ зх. д. / 6.41283500002777807° пн. ш. 75.42942400002777958° зх. д. / 6.41283500002777807; -75.42942400002777958
Країна Колумбія Колумбія
Адмінодиниця Антіокія
Стан діюча
Річка Ріо-Гранде
Каскад гідровузол у сточищі Порсе
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 19931994
Основні характеристики
Установлена потужність 315  МВт
Середнє річне виробництво 1400  млн кВт·год
Тип ГЕС дериваційна
Розрахований напір 933  м
Характеристики обладнання
Тип турбін Пелтон
Кількість та марка турбін 3 Neyrpic
Витрата через турбіни 13,25  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів 3 Ansaldo-GIE по 109 МВА
Потужність гідроагрегатів 3х105  МВт
Основні споруди
Тип греблі земляна
Висота греблі 65  м
ЛЕП 230 + 110
Власник Empresas Públicas de Medellín (EPM)
ГЕС La Tasajera. Карта розташування: Колумбія
ГЕС La Tasajera
ГЕС La Tasajera
Мапа
Мапа

ГЕС La Tasajera — гідроелектростанція у центральній частині Колумбії. Знаходячись перед ГЕС Carlos Lleras Restrepo, становить одну зі станцій верхнього ступеня — поряд з ГЕС Ріо-Гранде — в гідровузлі, який використовує ресурс зі сточища річки Порсе (права притока Нечі, правої притоки Кауки, яка, своєю чергою, є лівою притокою Магдалени, котра впадає до Карибського моря в місті Барранкілья). При цьому інша станція верхнього ступеня використовує ресурс із тієї ж річки, проте відбираючи його нижче по течії та без використання великої дериваційної схеми, а тому має значно менший напір.

У межах проєкту ліву притоку Порсе річку Ріо-Гранде перекрили земляною греблею Ріо-Гранде 2 висотою 65 метрів, яка потребувала 2,7 млн м3 матеріалу. Вона утримує водосховище з площею поверхні 11 км2 та об'ємом 253 млн м3 (корисний об'єм 110 млн м3).

Зі сховища прокладено дериваційний тунель довжиною 7,2 км з перетином 11,3 м2, який прямує на південь в долину річки Медельїн (верхня течія Порсе). Він сполучений із запобіжним балансувальним резервуаром висотою 202 метри та переходить у напірну шахту висотою 330 метрів, з якої ресурс потрапляє до напірного водоводу довжиною 0,55 км з діаметром 2,6 метра.

Машинний зал станції споруджений у підземному виконанні та має розміри 70х17 метрів при висоті 35 метрів, а доступ до нього персоналу здійснюється через тунель довжиною 1,5 км. Крім того, існує окреме підземне приміщення для розміщення трансформаторного обладнання розмірами 53 × 11 метрів при висоті 13 метрів.

Основне обладнання станції становлять три турбіни типу Пелтон потужністю по 105 МВт. При напорі у 933 метри вони забезпечують виробництво 1,4 млрд кВт·год електроенергії на рік.

Відпрацьований ресурс потрапляє у відвідний тунель довжиною 1,8 км, який переходить у відкритий канал довжиною 0,8 км, котрий завершується у річці Медельїн (Порсе).

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованих на роботу під напругою 220 кВ.

Можливо відзначити, що з того ж водосховища Ріо-Гранде 2 живиться менша ГЕС Niquia (21 МВт), яка працює на системі водопостачання міста Медельїн[1][2][3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. repository.unimilitar.edu.co. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018. 
  2. 1.3 CENTRAL HIDROELECTRICA "LA TASAJERA" (RIOGRANDE 11). Архів оригіналу за 9 серпня 2016. 
  3. Ozdemir, Levent (1 січня 1998). North American Tunneling 1988 (англ.). CRC Press. ISBN 9789054109310. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.