ГЕС Långhag
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
ГЕС Långhag | |
---|---|
60°23′47.400000100011″ пн. ш. 15°42′52.498800099997″ сх. д. / 60.39650° пн. ш. 15.71458° сх. д. | |
Країна | Швеція |
Адмінодиниця | Сетер (комуна) |
Стан | діюча |
Річка | Далельвен |
Каскад | каскад на Далельвен |
Початок будівництва | 1936 |
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1938 |
Основні характеристики | |
Установлена потужність | 54 МВт |
Середнє річне виробництво | 280 млн кВт·год |
Тип ГЕС | руслово-греблева |
Розрахований напір | 13 м |
Характеристики обладнання | |
Тип турбін | Каплан |
Кількість та марка турбін | 2 |
Кількість та марка гідрогенераторів | 2 |
Основні споруди | |
Тип греблі | бетонна контрфорсна |
Висота греблі | 16 м |
Власник | Fortum |
Сайт | fortum.se/vara-vattenkraftverk/dalalven/langhags-kraftverk |
Мапа | |
ГЕС Långhag — гідроелектростанція у центральній Швеції. Знаходячись між ГЕС Bullerforsen (вище за течією) та ГЕС Skedvi, входить до складу каскаду на річці Дальельвен, яка впадає в Ботнічну затоку Балтійського моря.
Для роботи станції річку перекрили бетонною контрфорсною греблею висотою 16 метрів. Інтегрований у неї машинний зал при введенні в експлуатацію у 1938 році обладнали двома турбінами типу Каплан загальною потужністю 46 МВт, які при напорі у 13 метрів виробляли 270 млн кВт·год електроенергії на рік.
У 1992—1993 роках ГЕС пройшла модернізацію, під час якої потужність гідроагрегатів збільшили до 54 МВт при незначному зростанні виробітку до 280 млн кВт·год на рік[1][2][3].
- ↑ Bilaga till "Sammanställning av uppskattade anläggningskostnader för fiskvägar samt vattenföringsdata för storskaliga vattenkraftverk Sverige" daterad 2014-02-10, i vilken utförligare metodikbeskrivning redovisas (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 березня 2018.
- ↑ Rapportnummer: 2017:01 Dalälvens vattenkraftssystem Kulturhistorisk beskrivning av vattenkraftverk (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 березня 2018.
- ↑ Development of Dalälven Hydropower Scheme in Sweden by Voitto Kokko, Peter Hjerthén, Arne Sjögren, Karl-Erik Löwén and Hans Ingfält (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 серпня 2017.