ГЕС Trevallyn
| ГЕС Trevallyn | |
|---|---|
_(14506931613).jpg) | |
| 41°25′26″ пд. ш. 147°06′41″ сх. д. / 41.42388888891677823° пд. ш. 147.11138888891775878° сх. д.Координати: 41°25′26″ пд. ш. 147°06′41″ сх. д. / 41.42388888891677823° пд. ш. 147.11138888891775878° сх. д. | |
| Країна |
.svg){kind=small} Австралія |
| Адмінодиниця | Тасманія |
| Стан | діюча |
| Річка | South Esk |
| Каскад | гідровузол Грейт-Лейк — South Esk |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1955 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 96 МВт |
| Середнє річне виробництво | 492 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 41 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 4 English Electric |
| Витрата через турбіни | 2х21 + 2х28 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2 Alstom на 25 МВА + 2 English Electric на 30,6 МВА |
| Потужність гідроагрегатів | 2х20,9 + 2х27 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна гравітаційна |
| Висота греблі | 33 м |
| Довжина греблі | 177 м |
| ЛЕП | 110 |
| Власник | Hydro Tasmania |
  ГЕС Trevallyn | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Trevallyn — гідроелектростанція у Австралії на півночі острова Тасманія. Знаходячись після ГЕС Поатіна, становить нижній ступінь дериваційного гідровузла Грейт-Лейк — South Esk, який використовує воду з кількох річок Центрального нагір'я Тасманії (останні мають устя як на північному, так і на південно-східному узбережжі острова).
Відпрацьований на верхньому ступені ресурс через струмки Palmers Rivulet та Brumbys Creek потрапляє до річки Macquarie, лівої притоки South Esk. Остання незадовго до свого устя в естуарії Тамар (сполучений з омиваючою північ Тасманії Бассовою протокою) проривається через ущелину Катаракт, під час чого описує вигнуту на південний схід дугу. Перед входом до ущелини річку перекрили бетонною гравітаційною греблею висотою 33 метри та довжиною 177 метрів, яка потребувала 61 тис. м3 матеріалу. Вона утворила водосховище з площею поверхні 1,48 км2 та об'ємом 12,3 млн м3, з якого дериваційний тунель довжиною 3,2 км веде на північний схід, до розташованого на лівобережжі Тамар машинного залу (відстань між яким та греблею по руслах South Esk і Тамар перевищує 9 км).
Машинний зал станції обладнали чотирма турбінами типу Френсіс — двома потужністю по 20,9 МВт та двома по 27 МВт. При напорі у 41 метр вони виробляють 0,5 млрд кВт-год електроенергії на рік.
Відпрацьована вода потрапляє до Тамар по відвідному каналу довжиною 0,4 км.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 110 кВ.[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://stors.tas.gov.au/1554981. stors.tas.gov.au (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.