ГКС (волейбольний клуб, Катовиці)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ҐКС (Катовиці)
Повна назва
Прізвисько ҐеКСа
Засновано 27 лютого 1964
Населений пункт Катовиці,  Республіка Польща
Стадіон Галя Шопениціd
Ліга
Домашня


ҐКС Катовиці, ҐеКСа або ГКС Катовиці (пол. GKS Katowice, пол. Górniczy Klub Sportowy Katowice) — волейбольна секція багатосекційного клубу з міста Катовиць. Команда клубу від сезону 2016—2017 постійно грає в найвищому дивізіоні Польщі — Плюс Лізі.

Історія[ред. | ред. код]

Секція існує від 1964 року — початку існування клубу. На той час до структур GieKSи увійшло багато команд, у тому числі «Górnik 1920». Саме його спадкоємцем стали волейболісти ҐКС, які кілька років посідали чільні місця вищої ліги Польщі[1].

Перед початком ігор сезону 2015/16 катовицький клуб «Чарні» (TKKF Czarni) підписав угоду з ҐКС (Катовиці), за якою виступав під назвою та гербом GieKSи. Команда під керівництвом тренера Ґжеґожа Слабого в сезоні 2015—2016 виграла змагання в І Лізі, здобувши право виступати в найвищому дивізіоні країни — Плюс Лізі. Після цього клуб також виконав усі формальні умови для участі в Плюс Лізі. У липні 2016 року GKS GieKSa Katowice S.A. за угодою з TKKF Czarni офіційно очолила волейбольну команду. У дебютному сезоні команду тренував колишній капітан збірної Польщі Пйотр Ґрушка.

Домашні поєдинки команда проводить у спортивній залі Осередку спорту Шопениці (Hala sportowa Ośrodka Sportowego Szopience, або Hala sportowa OS Szopience), яка вміщує 1 500 глядачів, а споруджена у 2007 році[2].

Срібні призери Меморіалу Аркадіуша Ґолася (змагання відбуваються перед початком розіграшу Плюс Ліги).

Тренери[ред. | ред. код]

Гравці[ред. | ред. код]

Колишні[ред. | ред. код]

Поточний склад[ред. | ред. код]

Сезон 2022—2023

2. Польща Якуб Шиманський. 3. Польща Віктор Мельчарек. 4. Польща Бартош Мар'янський. 7. Польща Якуб Ярош. 8. Польща Якуб Левандовський. 9. Польща Марцін Каня. 10. Польща Дам'ян Домаґала. 11. Польща Якуб Новосельський. 13. Польща Себастьян Адамчик. 14. Бельгія Тома Руссо. 16. Польща Пйотр Гаїн. 17. Болгарія Ґеорґі Сеґанов. 19. Аргентина Ґонсало Кіроґа. 23. Польща Давид Оґурек.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]