Газлі – Нукус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Газлі – Нукус. Карта розташування: Узбекистан
Газлі
Газлі
Саримай
Саримай
Сазакіно
Сазакіно
Еліккала
Еліккала
Ургенч
Ургенч
Нукус
Нукус
Схема газопроводу. Блакитним кольором показані пункти на трасі системи Бухара — Урал

Газлі — Нукус — газопровідна система в Узбекистані, споруджена для подачі блакитного палива з газового хабу Газлі до західної частини країни.

Перша черга[ред. | ред. код]

Станом на початок 1990-х років поставки узбецького газу на захід країни могли здійснюватись через трубопроводи Бухара — Урал та САЦ І, які проектувались в часи існування СРСР передусім для траснпортування блакитного палива за межі Центральної Азії та без огляду на адміністративні кордони між республіками. В районі Сазакіно вони переходили на лівобережжя Амудар'ї, де мали кілька ділянок на території Туркменістану. Після розпаду СРСР в Узбекистані вирішили прокласти трубопровід Газлі — Нукус, який би дозволив забезпечити блакитним паливом мешканців правобережжя Амудар'ї та створив би передумови для інтеграції розташованих на узбецькій території ділянок газотранспортної системи.

В 1993 – 1997 роках спорудили трубопровід довжиною 251 км та діаметром 1220 мм[1][2], який відходив від траси Бухара – Урал/САЦ І в районі Саримай та далі прямував правобережжям.

Друга черга[ред. | ред. код]

В 2000-х роках провели підсилення маршруту, що включало реалізацію двох проектів:

– трубопроводу Газлі — Саримай довжиною 159 км та діаметром 1220 км, який починається від газового хабу Газлі та був запущений в 2007 році;

– Газлі – Нукус ІІ, що має введені в 2004—2009 роках чотири ділянки загальною довжиною 250 км з тим саме діаметром 1220 мм.[3]

В межах проекту Сумське НВО ім. Фрунзе спорудило дві компресорні станції — у початковому пункті маршруту (здійснює подачу в трубопровід ресурсу, отриманого із підземного сховища Газлі та газопроводу Каган – Газлі) та "Еліккала". [4][5]

Перемичка до Ургенчу[ред. | ред. код]

В 2014 році почали будівництво перемички між Газлі – Нукус та Бухара – Урал, яка мала перетнути Амудар'ю в районі міста Ургенч. Таким чином, була б забезпечена подача газу до лівобережних районів Хорзмської оази в обхід території Туркменістану. Довжина перемички 75 км, діаметр 1020 мм. Для спорудження переходу під Амудар'єю завдовжки 850 метрів використали метод направленого буріння. Станом на червень 2016-го вже був виконаний значний обсяг робіт і завершення будівництва очікувалось восени того ж року.[6][7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Узбекнефтегаз завершила строительство второй очереди магистрального газопровода Газли-Нукус. www.caravan.kz (рос.). Архів оригіналу за 7 березня 2017. Процитовано 6 березня 2017.
  2. 123-сон 27.03.1996. Об инвестиционной программе Республики Узбекистан на 1996 год. lex.uz. Процитовано 13 січня 2024.
  3. User, Super. реализованные проекты. ngm.uz (ru-ru) . Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 6 березня 2017.
  4. Газтехника - ОАО «Сумское НПО им. М.В.Фрунзе» поставит крупную партию нефтегазового оборудования в Узбекистан. fas.su. Архів оригіналу за 7 березня 2017. Процитовано 6 березня 2017.
  5. http://www.ukrhimproekt.com.ua/index.php/about-university/novosti/10-content/22-main-project.html. www.ukrhimproekt.com.ua (ru-ru) . Архів оригіналу за 7 березня 2017. Процитовано 6 березня 2017.
  6. Новый газопровод соединит магистрали «Газли-Нукус» и «Бухара-Урал». Газета.uz (ru_UZ) . 22 червня 2016. Архів оригіналу за 7 березня 2017. Процитовано 6 березня 2017.
  7. Узбекистан соединит магистральные газопроводы Газли–Нукус и Бухара–Урал. Podrobno.uz (рос.). Процитовано 13 січня 2024.