Галактики Аро

Галактики Аро— галактики відкриті Гільєрмо Аро 1956 року за власним методом виявлення блакитних об'єктів. Він подав список з 44 об'єктів і повідомив, що частина з них, судячи за зображеннями з об'єктивною призмою, або з зображеннях, зробленими у Лікській обсерваторії, мають у спектрі яскраві лінії високого збудження. Дві-три найяскравіші з них досягали величини 13^m. Дослідження галактик Аро здійснювалося в 60-х—70-х роках. Подальші дослідження активних галактик здійснюються за каталогом Маркаряна.
Воронцов-Вельямінов, досліджуючи галактики Аро, зробив висновок, що їх можна поділити на 2 групи:

1. Галактики високої світності, спіральні та неправильні, в яких яскраві лінії обумовлено величезними областями газу, що перебувають поза ядром галактики; іонізує газ велика кількість гарячих гігантів.
2. Яскраві карлики з великою світністю ядерної ділянки. Від великих галактик з гарячими ядерними областями їх відрізняє менший розмір плоскої складової.

Розміри галактик Аро — від 3 до 16 кпс. Абсолютні світності — від −15^m до −20^m.

Характеристики деяких галактик Аро

№ по Аро	NGC	MCG	mph	Опис	Vr, км/с	d, пк	D, пк	Mph	μ
1	2415	6—16—21	13,5	(N)	+3789	—	7700	−19,4	21,6
2	—	9—17—70	14	E	1374	2400	4000	−16,7	—
3	3353	9—18—22	13	(N); H	862	2300	2500	−16,6	—
5	3991a	6—26—60	14,1	F	3298	—	10600	−18,5	21,6
6	—	1—31—30	16	Ne	1927	—	2300	−15,4	22,4
7	4234	1—31—35	13,4	BB; Dd; 1 Cd	2024	1800	5900	−18,1	22,3
8	—	1—31—50	14,5	Ne; 1 wwt	1596	900	1900	−16,5	21,4
9	4670	5—30—72	12,6	N; 2 ma; H	1209	2800	5600	−18,9	—
10	5253	—5—32—60	10,7	E	242	1400	3100	−16,3	—
14	244	—3—3—3	13	N; Hap	1021	1500	2700	−17,0	20,4
15	—	—2—3—19	14	F+* ?	6592	—	11500	−20,1	21,3
18	1820*	—5—7—12	13,5	(N); Hb	1389	—	2300	—	—
26	3510	5—26—40	12,8	L; 1 lwa, 1 lc	671	1500	7700	−16,3	22,7
27	—	5—28—10	14,5	(N); H	2970	3500	4450	−20,8	—
28	4218	8—22—88	13,6	(Nc)	1388	—	3300	−17,1	—

де d — внутрішній діаметр, яскравої, а D — діаметр зовнішньої частини; μ — середня поверхнева яскравість на квадратну секунду.

Література

• Б. А. Воронцов-Вельямінов. Позагалактична астрономія. — М. : "Наука", 1972. — 465 с.